Соціологія та інші науки про суспільство
2. Соціологія
та інші науки про суспільство
Ми визначили в загальному вигляді, що вивчає
соціологія. Але для того, щоб зрозуміти більш конкретно предмет соціології,
необхідно розглянути взаємозв’язок соціології з іншими науками, що вивчають
суспільство, соціальне, спільноти та індивіди. І перш за все порівняємо предмет
соціології та предмет соціальної філософії.
Соціологія, як і багато інших наук, виділилась із філософії. Протягом
довгого часу соціологічні знання накопичувалися в надрах філософії. І навіть
після того, як соціологія в особах О.Конта і Е.Дюркгейма проголосила свою незалежність
від філософії, як наука про суспільство, філософія продовжувала відігравати
помітну роль в соціологічних дослідженнях. Соціологію “батьків-засновників”
О.Конта, Г.Спенсера, Е. Дюркгейма, М.Вебера ще складно відокремити від
соціальної філософії. Більше того, можна з впевненістю сказати, що в цілому
ряді досліджень ключових проблем суспільного життя теоретична соціологія
переплітається з соціальною філософією.
Що ж таке соціальна філософія Соціална філософія являє собою розділ
філософії, що осмислює якісні своєрідності суспільства в його відмінності від
природи. Вона аналізує пролблеми сутності і цілі життя суспільства, його
генезу, долю і перспективи, напрямок рушійних сил і його розвиток.
Слід відзначити, що ці проблеми в деякій мірі можуть бути предметом
теоретичних роздумів і тих, хто рахує себе соціологами. Але при цьому слід
усвідомлювати, що в даному випадку вони виступають не як
професіонали-соціологи, а як і інші представники фундаментальної науки, котрі
займаються теоретичними узагальненнями, втручаються в галузь філософії і в
даному випадку являються представниками соціальної філософії.
У соціальної філософії і соціології широке коло співпадіння проблем
дослідження. Їх відмінність більш яскраво визначається в предметі дослідження.
Предмет дослідження соціології ми вже визначили. Предметною сферою
соціально-філософських роздумів є дослідження суспільного життя, перш за все з
точки зору вирішення світоглядних проблем, центральне місце серед яких займають
суттєвожиттєві проблеми.
Ще в більшій мірі різниця між соціальною філософією та соціологією
вишукується в методі дослідження соціального.
Філософія вирішує суспільні проблеми розумововізуально, керуючись
відповідними установками, які розкриваються на основі ланцюга логічних
роздумів. Соціологія ж заявила про свою самостійність по відношенню до
філософії тому, що поставила перед собою завдання вирішення суспільних проблем
на основі наукових методів пізнання дійсності. На думку основоположників
соціології суспільне життя повинно вивчатися не візуально, а на основі методів
емпіричної (досвідної) науки.
Самостійний розвиток соціології як раз і пов’язано з тим, що вона почала
оволодівати при аналізі соціальних процесів кількісними методами з
застосуванням складних математичних процедур, а саме теорії ймовірності, збір і
аналіз емпіричних даних, встановлення статистичних закономірностей,
випрацювання відповідних процедур емпіричного дослідження. При цьому соціологія
спирається на досягнення статистики, демографії, психології та інших наук, що
вивчають суспільство та людину.
Але в цьому разі постає запитання: як відрізнити соціологію від інших
емпіричних наук про суспільство та особистість. Ця проблема особливо складна і
в значній мірі є невирішеною по відношенню до конкретних соціальних наук і
галузевих соціологій, наприклад, демографії, соціології шлюбу та сім’ї,
економічної теорії і економічної соціології та ін. Досить гостро, хоча може і
не так помітно, ця проблема постає при співвідношенні соціології та психології,
пам’ятаючи, що соціальна психологія є розділом соціології. Вирішення цієї
проблеми пропонується за слідуючою схемою. Психологія в основному фіксує свою
увагу на вивченні індивідуального “Я”,
сфера соціології – це проблеми міжособистої взаємодії – “МИ”. В тій мірі в якій вчений досліджує особистість як суб’єкт і
об’єкт соціального зв’язку, взаємодій і відносин, розглядає ціннісні орієнтації
особистості з соціальних позицій, рольових очікувань і т.п., він виступає як
соціолог.
Вирішення питання про специфіку соціології безпосередньо пов’язано з
відповіддю на запитання: коли вона з’явилась як самостійна наука Змістовний
розгляд цього питання це окрема тема, яку ми розлянемо пізніше. В даній лекції
ми розглянемо формальні критерії, спираючись на науковедення. З точки зору
науковедення, становлення любої науки перш за все пов’язано з внутрішньою та
зовнішньою інституціалізацією даної науки, тобто придбанням даною наукою
атрибутів соціального інституту.
В цьому процесі можна виділити ряд необхідних моментів, кожний з яких
послідовно поглиблює інституціалізацію:
1) формування
самосвідомості вчених, що спеціалізуються в даній галузі знань. Вчені
усвідомлюють, що вони мають свій специфічний об’єкт і свої специфічні методи
дослідження;
2) запровадження
спеціалізованих періодичних видань;
3) введення даних
наукових дисциплін в учбові плани різних типів учбових закладів: ліцеїв,
коледжів, гімназій, інститутів, університетів тощо;
4) запровадження
спеціалізованих учбових закладів по даним галузям знань;
5) започаткування
організаційної форми об’єднань вчених даних дисциплін: національних і
міжнародних організацій і асоціацій.
Соціологія пройшла всі ці стадії процесу
інституціалізації в різних країнах Європи та Америки, починаючи з 40-х років
ХІХ століття.