Теорії влади. Влада і демократія

Теорії влади

Реляційні, системні (атрибутивні), біхевіористські

Реляційні теорії влади – можливість і здатність одних індивідів
управляти процесом прийняття рішень на локальному чи національному рівні, не дивлячись
на активний чи пасивний спротив інших індивідів чи соціальних груп.

Можна виділити
три різновиди реляційної влади: теорії «опору», «обміну ресурсами»
і «розділу зон впливу».

Теорії опору (Д. Картрайт,
Дж. Френч, Б.Рейвен) розглядають владу як ставлення, у якому суб’єкт пригнічує опір
об’єкта.

Теорія обміну (П. Блау, Д.
Хинксон, К. Хайнигс) трактують владу як ситуацію обміну ресурсами, що розподілені
нерівномірно. Залишки ресурсів можуть трансформуватися у владу.

Теорія розділу сфер впливу (Д. Ронг) – влада – це взаємодія, у якій учасники періодично міняються ролями.

Системні теорії влади розглядають
владу як безособову властивість будь-якої соціальної системи.

У межах цієї концепції
виділяють кілька напрямів:

– влада як атрибут макросоціальної системи. Так, для Т.Парсонса влада – це узагальнений посередник у політичній системі.
Він порівнював її з грішми, які виступають узагальненим посередником економічного
процесу.

– комунікативний підхід (Х.Арендт, К.Дойч, Ю.Хабермас) розуміє владу як засіб багатостороннього інституціонального
спілкування. Дійсний прояв влади полягає в здатності прийти до певної згоди і забезпечити
інтеграцію суспільства;

Біхевіористські концепції владирозглядають владу як відносини між людьми, при яких одні володарюють, а інші підпорядковуються.

Виділяється кілька
варіантів трактувань:

– силова
модель (Г.Лафсуелл) засновується на тому, що першопричиною
влади є психологічний імпульс – бажання влади. Із зіткнень і взаємодій індивідуальних
воль до влади будується вся політична матерія.

– ігрова
модель (Ф.Знанецький) Боротьба за владу може мотивуватися
“ігровим” характером, що приносить задоволення учасникам. Політика – це
поле гри, театр, де успіх залежить від спритності, акторства і здатності суб’єкта
до перевтілення.

Влада і демократія

Влада — здатність певного суб’єкта підпорядковувати собі волю і поведінку іншого
суб’єкта у своїх власних інтересах чи інтересах інших осіб.

Класичне
визначення демократії дав А. Лінкольн:

Демократія
— правління народу, обране народом, для народу.

Демократія — політична
організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь усіх і кожного в
управлінні державними і суспільними справами; виборність основних органів держави
і законність у функціонуванні всіх суб’єктів політичної системи суспільства; забезпечення
прав і свобод людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів.