Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності

Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності

Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, а також способів їх створення, вміння використовувати їх для подальшого прогресу людства, передавати від покоління до покоління. Культура – сукупність форм і способів людської діяльності, закріплених у створюваних людьми матеріальних і духовних цінностях і переданих від одного покоління до іншого. Культура є філософське поняття, що характеризує розвиток творчих сил і здібностей людини. Культура – це створений людиною світ.

Оволодіння культурою означає для людини піднесення його індивідуальної діяльності до загальних норм суспільства. Досягнутий суспільством рівень культури виступає як зразок діяльності та поведінки. Тому культура виробляє і самої людини. Він не тільки суб’єкт, але і об’єкт культури. Особистість проявляє свою індивідуальність в освоєнні і розвитку культури. Так як людина освоює культуру в діяльності, він творить її.

Культура є показник панування суспільства над природою, а отже, і показник панування особи над природою. Так як культура приборкує тваринну природу людини, змушуючи його дотримуватися норм штучного середовища, то культура є показник панування людини над своєю власною природою. Цю сторону культури відзначає З. Фрейд. Він називає культуру механізмом соціального придушення і перетворення несвідомих потягів.

Розглядаючи матеріальну і духовну культуру необхідно вказати, що вони не тільки не протистоять один одному, а перебувають у суперечливій єдності: в матеріальній культурі завжди присутній елемент духовності; продукти ж духовної культури завжди одягнені в матеріальні форми.

Особливе місце в культурі людини займає його духовна культура. Вона виступає найважливішою системою виховання і освіти, тобто формування людини. Духовна культура не може існувати без її опредметнення. Тому духовність виявляється лише як інтелігентність – діяльнісно-практичне прояв духовності. Культура – це міра людського в людині, характеристика його як суспільного существа.Кабанов «навчальний посібник».

Різноманітними способами включається культура в рух історії. Вони висловлюють особистісну сторону діяльності людини в суспільстві, виконують важливу функцію трансляції досвіду, знань, результатів людської діяльності. Нові ідеї, і ті з них, які знаходяться як би в стадії розробки, і ті які вже є результатом людської діяльності, і сама ця діяльність – все це дає результат, який включаються потім в історичний процес, вносячи в нього нові елементи.

Будь-який винахід людини може перетвориться на чинник історичного розвитку і почати чинити на нього вплив. Прикладом тому може бути винахід ядерної зброї, яке з моменту свого винаходу почало впливати на хід науково-технічного прогресу. Для усунення цієї страшної загрози були створені різні комітети у багатьох країнах світу. Так, створення науково-технічної думки увійшло в соціальне життя, роблячи вплив на які відбуваються в суспільстві соціальні, економічні та політичні процеси. Але не все, що було народжене людською думкою увійшло в громадське життя, в культуру, стало моментом історичного процесу. Багато винаходи не були реалізовані з різних причин, наприклад, винахід Ползуновим в 18 столітті парової машини (Росія просто не була до цього готова); роботи в галузі генетики радянських вчених і т.д. У ході громадського історичного процесу з тих “пропозицій”, які йдуть з боку культури, даним товариством здійснюється як би “соціальний відбір” цих пропозицій і то яким він буде, залежить від поточного стану розвитку суспільства.

К-ра. – По суті своєї родової матеріалізований досвід духовного освоєння тієї мул іншої сторони життєдіяльності людини. Іс-во. – Родовий досвід освоєння дух. життя чел-ка. Світ ис-ва – світ дух. життя чел-ка. культура є цінністю, тому що їй живе душа людини (а не тіло). Життя чел-ка є цінністю тільки з того моменту, коли був накопичений дост. досвід, щоб зрозуміти, ято це явище неповторне. Чіл-к у родовому значенні вважає, що життя цінна сама по собі. Виробнича, економічна, к-ра сім’ї т. Д. – Є родовий досвід виражений в певних принципах життєдіяльності людини. Ці принципи можуть бути матеріалізовані. Основна функція к-ри – зробити людину людиною. Причому к-ра єдиний засіб за допомогою якого людина робить себе людиною. Людина істота культурна, всі його властивості: здатність мислити і відчувати, формуються завдяки культурі. В. І. Ленін на 3 з’їзді комсомолу: «комуністом можна стати лише тоді, коли ти освоїш все те багатство, що було накопичено людством».

Культура – це своєрідний «генотип» суспільного організму, що визначає його будова і розвиток. Вона представлена в продуктах матеріальної і духовної праці, в соціальних нормах і духовних цінностях, у відношенні людини до природи і між людьми. Людський світ величезний і різноманітний, всі сфери людської діяльності переплетені і впливають один на одного. Наприклад політична культура буде містити в собі найкращі способи політичного вибору і дії, цінності й ідеали політичної перебудови суспільства, оптимальні форми соціальних взаємин людей. У моральної культури фіксується досягнутий суспільством рівень уявлення про добро і зло, честі, справедливості, борг і т.д. Естетична культура суспільства включає в себе естетичні цінності (прекрасне, піднесене, трагічне і т.д.) способи їх створення і споживання. Культура не існує поза свого живого носія – людини. Індивід засвоює її через мову, виховання, живе спілкування. Біологічно людині дається тільки організм, що володіє лише опредпленнимі задатками, потенційними можливостями. Опановуючи існуючими в товариств е нормами, звичаями і способами діяльності, індивід освоює до змінює культуру.Степень його прилучення до культури визначає міру його суспільного розвитку, міру людського в людині. Культура тісно пов’язана з пізнанням людини, з його науковою, художньо – естетичними формами. Культура дозволяє розвивати ці форми пізнання, якщо людина сама прагне до неї долучитися. Освоюючи методи впливу над природою, освоюючи природу і соціум, долучаючись до творів мистецтва, людина краще пізнає себе, суспільство, природу. Це в свою чергу впливає на його діяльність, життя, участь у суспільному виробництві. Розвиток познаватеьних здібностей людини веде до більш продуктивної і якісної матеріального виробництва, до розвитку культури.