Пошук по сайту

Голодомор 1932-1933 рр.


Голодомор 1932-1933 рр.


Голод 1932-1933 рр. був одним із найжорстокіших злочинів сталінського режиму проти українського народу. Головною причиною голоду стало насильницьке вилучення хліба у селян. До цього також доєдналися ще й такі національно-політичні та соціально-економічні чинники:

  • необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським інтересам Москви;
  • завищений план хлібозаготівель для України 1932 р.;
  • надмірний хлібний експорт;
  • прискорена насильницька колективізація;
  • конфіскація владою продовольчих запасів;
  • економічні прорахунки, спроба вести соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами.

7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР приймають постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про 5 колосків». Згідно з цим законом за крадіжку колгоспної чи соціалістичної власності передбачався розстріл або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна.

Незважаючи на жорстокість по відношенню до населення, виконати план хлібозаготівлі у 1932 р. не вдалося. З метою «виправлення» ситуації в Україну направляється надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим. Основною метою надзвичайної комісії було вилучення хліба в селян за будь-якою ціною (обшуки, натуральні штрафи, реквізиція насінного, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, блокади сіл-боржників тощо.) Хлібозаготівельна кампанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення українського селянства.

Точну цифру людських втрат від голодомору 1932-1933 рр. встановити неможливо. Дослідники називають цифри від 3,5 до 12 млн. чол.

Таким чином колгоспний лад став однією з основ командної економіки і тоталітарного режиму.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 19
2  
Користувачів 251
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Оцініть сайт