Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Історія політичних і правових вчень (Шпаргалки)


Держава і право у філософській думці Стародавнього Китаю


Для давнього Китаю характерною є розробка ідей ролі народу в управлінні державою, про владу правителів, про природниче право, критика насильства і тиранії, ідея верховенства народу та ін.

Із утворенням Іньської держави, у якій панувала іньська знать, була висунута ідея, що це панування є санкціоноване Небом. Державна ідеологія представляла царя надприродною істотою, називала його "сином неба". Вважалося, що цар керує "Піднебесною" (так називали давній Китай) за повеліннями Неба. Для обґрунтування панування іньської знаті існували ідеї дотримання ритуалу ("лі"), дотримання чеснот ("де") і пошани до предків ("сяо").

Ідеї "лі" та "де" тлумачилися у розумінні суворого дотримання встановленого порядку, у чому і полягала основна умова дотримання чеснот. Ідея "сяо" використовувалася з метою консолідації всіх верств в умовах загострення існуючих суперечностей.

Серед численних напрямків давньокитайської правової і політичної думки виділяються чотири основні: конфуціанство, даосизм, моїзм, легізм.

Головним у політичній доктрині конфуціанства є вчення про ідеальну державу, основною метою якого є досягнення гармонії між правителем і підданими, забезпечення такого соціального порядку, де би кожен жив згідно з природою.

Важливою у етичному вченні Конфуція є ідея „жень” (гуманність), яка у його розумінні означала любов, покору і вірність підданих правителеві.

Лао-цзи критикує конфуціанство і є засновником вчення – "даосизм". Погляди мислителя викладені у книзі «Дао-де-цзин» («Книга про дао і де»), яка була складена його послідовниками.

Вчення Лао-цзи – це філософсько-етичне і політичне вчення, яке відкидає божественне начало, протиставляючи йому природний закон "дао". "Дао" – невидиме, невідчутне, проте таке, що все проникає, започатковує і завершує всі явища і речі.

Вчення Мо-Цзи (моїзм) склалося у дискусії з конфуціанством. Його погляди послідовники виклали у роботі «Мо-цзи».

Мо-Цзи виходив із визнання природної рівності прав людей. А відтак люди мають бути рівними і в політичному житті, брати участь в управлінні справами держави.

Центральною ідеєю моїзму є ідея суспільного договору про верховну владу та її першочерговість встановлювати єдиний і загальнообов’язковий порядок.

Одним із відомих представників китайського легізму був Шан Ян, який запропонував здійснювати управління за допомогою жорстоких законів. У трактаті «Книга правителя області Шан» він виступив проти конфуціанського управління, яке базувалось на чеснотах.

В основі вчення Шан Яна лежать такі принципи:

1) на чолі розумний і хитрий правитель;

2) він не пов’язаний законом, бо «мудрий творить закони, а дурний обмежений ними»;

3) для забезпечення порядку у державі має бути багато покарань і мало нагород;

4) карати слід жорстоко;

5) карати слід навіть за дрібні злочини;

6) тотальний контроль держави за допомогою шпигунства і доносів.


Категорія: Історія політичних і правових вчень (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter