Солідаристи про сутність держави і права


Солідаристи про сутність держави і права


Ідеї солідаризму отримали значне поширення наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Їхньою теоретичною основою була соціологічна доктрина, погляд Огюста Конта на суспільство як на єдине ціле.

Поняття «солідарність», висунуте засновником соціології Огюстом Контом, одержало розвиток у книзі французького соціолога Еміля Дюркгейма «Про поділ суспільної праці» (1893). Е. Дюркгейм прагнув довести, що класова структура суспільства обумовлена поділом праці, тому, оскільки поділ праці неминучий і суспільно необхідний, то класи повинні спільно й солідарно трудитися в системі суспільного виробництва. Ті ж ідеї розвивалися в книзі французького політичного діяча Буржуа «Солідарність» (1897). Буржуа затверджував, що реально існують не індивіди й не держава, узяті самі по собі, а асоціації людей, зв’язаних фактом спільного життя. Оскільки кожен учасник асоціації одержує користь від суспільного життя, на ньому лежать обов’язки перед іншими людьми, перед суспільством, перед попередніми поколіннями, перед нащадками. Для підвищення почуття обов’язку людей перед суспільством він вважав за необхідне доповнити Декларацію прав «Декларацією обов’язків», покликаної зміцнити загальне усвідомлення солідарності.

Леон Дюгі (1859-1928) у книзі «Держава, об’єктивне право й позитивний закон» (1901), а також у наступних працях писав, що основою суспільства є нерівність людей, що приводить до поділу суспільства на класи, кожний з яких виконує соціально необхідну функцію. Цим обумовлена соціальна солідарність, що розуміє як «факт взаємної залежності, що з’єднує між собою».

Норма солідарності стоїть вище за державу і позитивні закони, які служать її здійсненню: «Норма права покладає на всіх обов’язок не робити нічого, що суперечить суспільній солідарності, і робити все для розвитку цієї солідарності».

Л. Дюгі приділяв велику увагу позитивним обов’язкам держави. Він вважав, що нормі солідарності відповідають закони про охорону здоров’я, соціальне забезпечення, охорону праці та ін. Прийняття цих законів, міркував Л. Дюгі, свідчить про соціалізацію права.

У вченні про право Л. Дюгі відходить від принципів і понять юридичного позитивізму. Ставлячи норму соціальної солідарності вище від держави й створеного нею права, Л. Дюгі стверджував, що закон, який не відповідає цій нормі, не існує.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 19
1  
Користувачів 271
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Ви живете...