Соціальна політика і соціальна справедливість


Соціальна політика і соціальна справедливість


Ключовим принципом у реалізації соціальної політики виступає забезпечення соціальної справедливості. Соціальна справед­ливість — соціально-психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, що відповідає інтересам людей і соціальних груп, тобто узагальнена моральна оцінка суспільних відносин.

Соціальну справедливість найчастіше співвідносять із соціальною рівністю, і в цьому контексті соціальна справедливість розуміється як міра рівності й нерівності в розподілі матеріальних і духовних благ у суспільстві, статусів і влади, а також у стані життя різних суспільних груп. Механізми такого розподілу по-різному бачаться прихильникам багатьох політичних доктрин.

Консервативна традиція виходить з невизнання іншого принципу розподілу, крім ринкового. Вільне суспільство не допускає встановлення моделей розподілу, оскільки це зумовлює втручання в права людини й обмеження її волі. Марксизм вбачав у соціаль­ній справедливості знищення приватної власності та реалізацію принципу розподілу по праці.

Справедливість, відповідно до визначення відомого представника сучасної економічної теорії Макміллана — це чесність, неупередженість. Якщо ж розглядати справедливість у контексті відомої нам теорії економіки добробуту, то справедливим можна було б вважати розподіл, що відповідає двом умовам: по-перше, воно повинно бути рівноправним, тобто жоден із суб’єктів суспіль­ства не претендує на товарний набір іншої особи на користь влас­ному товарному набору.

По-друге, воно повинне бути ефективним за Парето. Одночасно і рівноправний, і ефективний за Парето розподіл можна трактувати як справедливий.

У науковій літературі мають місце чотири концепції щодо соціальної справедливості - егалітаристська, утилітаристська, роулсіанська та ринкова.

Егалітаристська концепція вважає справедливим зрівняльний розподіл доходів, тобто коли всі члени суспільства отримують рівні блага. Логіка міркувань тут така: якщо потрібно розділити визначену кількість благ між людьми, які однаково цього заслуговують, то справедливим був би розподіл порівну.

Роулсіанська – пов’я­зана з ім’ям Джона Роулса, сучасного американського філософа. На його думку, справедливою вважається така диференціація доходів, при якій відносна економічна нерівність припустима лише тоді, коли вона сприяє досягненню більш високого абсолютного рівня життя найбіднішими членами суспільства

Утилітарна походить із вчення Ієремії Бентама, основоположника доктрини утилітаризму. Бентам вважав, що головним завданням держави є забезпечення найбільшого щастя для можливо більшої кількості членів суспільства. Однак Бентам виходив із того, що функції корисності в різних людей неоднакові. Інакше кажучи, здатність до насолоди в результаті володіння якоюсь кількістю благ у кожної людини своя. Одержувати при цьому більшу частку суспільного багатства має той, хто корисніший для суспільства.

Ринкова концепція – припускає відповідність доходу кожного власника фактора виробництва граничному продук­ту, отриманого від даного фактора. Соціальна справедливість при цьому встановлюється ринком і його регуляторами. Таким чином, у цьому випадку припустима значна нерівність при розподілі доходів.

Вибір принципів соціальної справедливості в перерозподілі доходів визначається в кожнім суспільстві по-своєму, виходячи з вироблених національних стандартів, що формувалися протягом усього попереднього історичного розвитку даної країни.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4363
0  
Всього коментарів 13
0  
Користувачів 82
Наші партнери
Оновлення new
  • Особи, які можуть та не можуть бути представниками в суді
  • Особи, які можуть бути представниками: адвокат; законний представник. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,
  • Міністерство освіти і науки України змінило правило вступу до вищих навчальних закладів
  • По-перше, у 2019 році МОН збільшить пільги для учасників бойових дій. По-друге, МОН затвердило нові норми вступу на бакалаврат та
  • Законні представники у цивільному процесі
  • Законне (необхідне, обов'язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта за наявності таких
  • Види представництва у цивільному процесі
  • ЦПК України прямо класифікацію процесуального представництва не проводить, проте аналіз окремих його статей, що визначають правові засади участі
  • Умови, які необхідні для здійснення функцій представника у цивільному процесі
  • Для того, щоб відбулося процесуальне представництво, повинно бути дотримано низку умов: такі особи мають бути правоздатні та дієздатні, тобто, не
Інформація
Голосування
Як Ви оцiнюєте рiвень освiти, який отримуєте у ВНЗ?