Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)


4. Державно-правовий режим та його види


Державний режим – це елемент форми держави, що представляє собою сукупність форм і методів здійснення державної влади, відображає її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних і авторитарних засад. Цей елемент характеризує способи взаємодії влади з населенням; політичний статус об'єднань громадян; співвідношення правових і позаправових способів здійснення влади; рівень ідеологічного тиску в процесі реалізації владних рішень. Це поняття дає відповідь на питання про те, які методи превалюють у процесі здійснення державної діяльності і досягнення цілей, що стоять перед державою.

Поняття державного режиму не слід повністю ототожнювати з поняттям "політичний режим”, хоча за значенням вони і близькі одне до одного. Останнє поняття має більш широке значення і характеризує не тільки методи діяльності державних органів, що визначається поняттям "державний режим”, але й можливості та форми діяльності усіх елементів політичної системи – політичних партій, рухів, інших об'єднань громадян.

Підставою для класифікації державних режимів служить:

  • ступінь розвинутості політичної демократії;
  • реальний політико-правовий статус особи.

З урахуванням цих критеріїв сучасні державні режими підрозділяються на демократичні і недемократичні.

1. Демократичний державний режим – це стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні та діяльності органів держави, дотриманні основних прав людини, їх захищеність та ін. Він характерен для правової держави. Його способи та методи здійснення державної влади забезпечують свободний розвиток особистості; свободу в економічній діяльності; урахування інтересів більшості та меншості; легальна дія опозиційних партій; формування уряду тими партіями, які виграли на відповідних виборах; домінування переконаності, узгодження, компромісу; виборність та змінюваність центральних та місцевих органів державної влади.

У реальності можуть виявлятись різновиди демократичного державного режиму, наприклад, режим парламентської демократії, демократично-ліберальний, національно-демократичний.

2. Антидемократичний державний режим – це стан державного життя суспільства, за якого не реалізується принцип розподілу влади; припиняється вплив громадян та їх об'єднань на управління державою; стає формальною виборність; забороняється діяльність опозиційних партій та організацій; застосовуються політичні репресії; порушуються політичні права громадян та меншин; реальна влада зосереджується в руках групи осіб чи однієї особи, що неконтролюється народом.

Основними видами антидемократичного державного режиму є тоталітарний та авторитарний режими.

Тоталітарний режим – крайня форма антидемократичного режиму. Вона характеризується повною владою держави над особистістю та суспільством; одержавленням всіх легальних суспільних організацій; не обмеженими законом та закону не підвладними повноваженнями влади; забороною демократичних організацій; фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав та свобод; загальним контролем над діяльністю громадян та суспільних організацій; політичною цензурою; відсутністю гласності; репресіями по відношенню опозиції та інакомислячих; мілітаризацією суспільного життя; намаганням до зовнішньої експансії. Різновидами тоталітарного режиму виступають расистський, фашистський, військово-диктаторський.

Авторитарний режим менш різкий у крайніх, реакційних проявах, як тоталітарний режим. Він поєднує в собі ознаки тоталітарного та демократичного режиму. У відповідності з демократичним режимом він зберігає автономію особи та суспільства в сферах, що не відносяться до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічній основі; допускає економічний, соціальний, культурний, а частково і ідеологічний плюралізм; не поспішає ввести планове управління економікою та встановити загальний контроль над населенням, обмежується жорстоким політичним контролем; може базуватися на праві, моральних засадах. Також, на відміну від демократичного режиму, авторитарний режим характеризується:

  • необмеженою владою однієї особи чи групи осіб, непідконтрольною народу;
  • наявність центру управління, що володіє владними повноваженнями, який діє на свій власний розсуд, в тому числі і з порушенням норм закону;
  • здійсненням управління, як правило, централізовано; концентрацією влади в руках одного чи декількох тісно взаємопов'язаних органів, рішення яких повинні виконуватися безперечно;
  • використанням насилля та позасудових методів примушення людей;
  • опіром на поліцейський та військовий аппарат;
  • субординацією суб'єктів суспільних відносин, дією принципц приорітету держави над особою, відсутністю гарантій здійснення конституційно проголошених прав та свобод, особливо у взаємовідносинах особи з владою.

Авторитарний режим може бути двох видів: революційний, що направлений на зміну типу суспільно-політичного розвитку; стабілізаційний, який зорієнтований на зберігання існуючого суспільно-політичного устрою.

У більшості сучасних країн твердо встановились ті чи інші різновиди демократичних державних режимів (країни Північної та Західної Європи, Північної Америки). І лише в небагатьох країнах, переважно Близького Сходу, Африки, зберігаються різні модифікації антидемократичних державних режимів.


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter