Поняття, ознаки протиправної поведінки


4. Поняття, ознаки протиправної поведінки


Правопорушення – це суспільне небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.

Правопорушенню властиві такі ознаки:

має протиправний (неправомірний) характер, тобто суперечить нормам права, вчиняється всупереч ним, є свавіллям суб’єкта; являє собою порушення заборон, невиконання обов’язків, що закріплені відповідною нормою права;

є суспільно шкідливим (наприклад, прогул,) або суспільно небезпечним (посягання на життя людини). Суспільна шкідливість (проступок) і суспільна небезпечність (злочин) – основна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в порушенні суб’єктивних прав і юридичних обов’язків або перешкоджанню у їх використанні чи виконанні, матеріальний – у заподіянні учаснику правовідносин матеріальних або моральних збитків;

виражається в поведінці – протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визнаються чинним законодавством об’єктом переслідування. Практика переслідування за інакомислення є виявом репресивної суті тоталітарного режиму в державі;

має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі та свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено та добровільно. Відсутність волі є юридичною умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи (малолітні і душевнохворі деліктоздатними особами не вважаються);

є винним діянням, яке виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей (суспільства, держави). Правопорушення завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству та державі. Вина – це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків. (Від винних діянь слід відрізняти безвинні діяння, що вчиняються з волі особи та є об’єктивно протиправними. Це діяння, що чиняться під час виконання професійно-службових обов’язків (наприклад, заподіяння шкоди майну пожежником при гасінні пожежі). Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України);

є караним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного та матеріального характеру. Застосування державного примусу до правопорушника має на меті захистити порушені права та свободи людини і громадянина, відновити стан правопорядку.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4383
0  
Всього коментарів 15
0  
Користувачів 111
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Звідки Ви дізнались про сайт ?