4. Поняття механізму правового регулювання. Види і характеристика елементів механізму правового регулювання

Механізм правового регулювання – це узята в єдності система правових засобів, способів, форм, за допомогою яких здійснюється результативне врегулювання суспільних відносин, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).

Основні ознаки механізму правового регулювання такі:

- є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економічним, етичним та іншими сферами механізму соціального регулювання, переплітається з ними;

- будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:

• засоби (норми права, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, правозастосовні акти (акти застосування норм права);
• способи (дозвіл, зобов’язання, заборона);
• форми (використання, виконання, додержання, застосування);

- становить систему правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв’язку і взаємодії.Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як механізм годинника), виконує специфічні функції. Якість виконуваних ними функцій впливає на роботу інших частин і на результат функціонування механізму в цілому;

- є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається у стадіях правового регулювання, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулювання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи суспільства, забезпеченні їх «роботи». Від механізму залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників правових відносин розпорядженням норм права, їх рух до задоволення своїх інтересів;

- результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.

Механізм правового регулювання складають елементи, що є обов’язковими на окремих його стадіях.

Отже, до основних елементів механізму правового регулювання слід відносити:

1. Норма права в механізмі правового регулювання.

Норма права – це первинний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання. Норма права являє собою загальне обов’язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб’єкта як можливий варіант поведінки – суб’єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки – суб’єктивні юридичні обов’язки або заборони. Специфічна функція норм права полягає в нормативній регламентації суспільних відносин. Це означає, що за допомогою норм права програмуються певні відносини і вся сукупність юридичних засобів, що використовуються для здійснення державної волі. Безпосереднім фактором виникнення норм права є правотворча діяльність держави.

Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб:

- визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;

- встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб’єкта), а також об’єкти правовідносин;

- визначити обставини, в яких особа повинна керуватися цим правилом поведінки;

- розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов’язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв’язку між собою, а також державно-примусові заходи, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов’язків.

Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дієвість.

Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб вводити в правову систему нові норми права, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.

До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти). Дані акти є засобом, що забезпечує однакове розуміння і застосування чинних норм права. Чіткість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.

2. Юридичні факти в механізмі правового регулювання.

Особлива роль юридичних фактів в механізмі правового регулювання обумовлена тим, що в них виражається специфіка методу правового регулювання, яка властива певній галузі права.

3. Правовідносини в механізмі правового регулювання.

За допомогою правовідносин відбувається індивідуалізація положень відповідної норми права, конкретизуються суб’єктивні права і юридичні обов’язки певних суб’єктів, їх повноваження та міра можливої юридичної відповідальності за неправомірні дії.

Зміст прав, обов’язків, повноважень і відповідальності (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, в результаті якого складаються різні види правовідносин – регулятивні чи охоронні, активні чи пасивні.

Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання відповідають за переведення загальних приписів норм права в суб’єктивні права і юридичні обов’язки, визначають повноваження та міру юридичної відповідальності для конкретних осіб, сприяють реалізації їх волі, та задоволенню інтересів суб’єктів.

При цьому центром загальних юридичних зв’язків, що складають основу правовідносин, є правовий статус особи.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків у механізмі правового регулювання.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків – це фактична поведінка суб’єктів права пов’язана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов’язків.

Така реалізація може здійснюватись двома способами:

1. активний – вчинення дій, що дозволяються чи до яких зобов’язують (використання суб’єктивних прав або виконання юридичних обов’язків. Наприклад, брати участь у виборах органів влади або сплачувати податки);
2. пасивний – утримання від заборонених дій (додержання заборон. Наприклад, норми кримінального права реалізуються тоді, коли громадяни не вчиняють протиправних дій).