Для того щоб якось узагальнити досвід використання моделі «зверху - донизу» в дослідженнях процесу реалізації державних рішень, американським ученим П. Сабатьєром було виділено «шість об'єднуючих характеристик», необхідних для забезпечення ефективності ходу здійснення проектів:
1. Формулювання чітких і значущих цілей.
2. Розробка каузальної моделі для обґрунтування зв'язаності цілей і засобів.
3. Офіційна структуризація повноважень і відповідальності між чиновниками-виконавцями і «групами-мішенями».
4. Забезпечення професійного і відповідального характеру роботи офіційних виконавців.
5. Забезпечення соціально-політичної підтримки виконання рішень «зверху» (з боку політиків) і «знизу» (з боку груп інтересів).
6. Забезпечення достатнього рівня розвитку соціально-економічного середовища, який не повинен нейтралізувати функціонування наведених вище чинників.
При уважному розгляді цього переліку умов можна відмітити, що в даній моделі «зверху-донизу» пріоритет все ж таки віддається раціональному проектуванню цілей і засобів того або іншого державного акту, а потім «вертикальному» контролю за поведінкою виконавців з неухильним впровадженням в життя офіційного дизайну рішення.
П. Сабат’єр сформулював так званий «ефект впровадження»:
Впровадження як система розглядається як проблема контролю та координації. В цьому аспекті ефективне впровадження залежить від наступних елементів: