Процес трансформації політичних рішень та дій індивідуальних суб’єктів в колективні дії т рішення (концепція М.Олсона)

Процес трансформації політичних рішень та дій індивідуальних суб’єктів в
колективні дії т рішення (концепція М.Олсона)

В основі теорії груп Олсона лежить наступна концепція,
індивід є раціональним та егоїстичним суб’єктом, який планує свою поведінку і наперед
“прораховує” позитивні та від’ємні наслідки своїх майбутніх дій. Індивід не обов’язково являється розумним
та послідовним в своїх діях, але він ніколи не забуває про свій інтерес. Останній,
як правило, повинен носити актуальний характер, тобто бути не тільки передбачуваним,
але і швидко реалізованим. Раціоналізм та егоїзм за Олсоном є центральними рушійними
мотивами в поведінці індивіда.

Існує
загальна, певна мета, характерна для організацій загалом. Такою метою є просування
інтересів своїх членів. В противному випадку, якщо організація неспроможна представляти
і реалізовувати інтереси своїх учасників, чи вони слугують лише верхівці керівництва,
зазвичай такі організації занепадають.

Зрозуміло, що немає сенсу створювати організацію
і ставати її членом, коли індивід може самостійно діяти у власних інтересах краще,
ніж організація.

Індивіди, які належать до якоїсь організації
або групи, мають як спільний інтерес так і суто індивідуальні інтереси, відмінні
від інтересів інших індивідів – учасників тієї ж організації або групи. Розрізняють
індивідуальні інтереси і групові. До останніх входить національні, місцеві, регіональні,
суспільні (громадські), відомчі, загальнодержавні, загальнолюдські і багато інших
в залежності від групи, великої чи малої, що розглядається. З теорії груп М.Олсона
явно випливає, що індивідуальний інтерес переважає всі інші інтереси і слугує основним
мотивом діяльності індивіда.

В своїй теорії М. Олсон вводить наступне поняття
– суспільне, колективне або спільне благо, яке визначається як будь-яке благо, для
якого характерним є таке: якщо будь-яка особа із групи його споживає, то й інших
членів цієї групи неможливо позбавити цього.

В
теорії груп М.Олсона виділяє три види груп: мала або “привілейована” група,
проміжна група та велика або “латентна” група.

Мала або “привілейована” група – ця
група яка відповідає олігополії (олігополія – панування невеликої кількості фірм
і компаній в виробництві певних товарів і на ринку цих товарів [4]) в ринкових умовах.
Учасники цієї групи мають стимул до забезпечення колективного блага навіть коли
вони самі сплачують всі витрати групи.

Проміжна група – учасники цієї групи не мають
настільки великої частки вигоди, щоб це було для кожного з них стимулом самостійно
забезпечувати себе благом як це має місце в малій групі, але все ж таки вигода є
значною.

Велика або “латентна” група (латентний
(або лятентный) (тэ), латентна, латентне (латин, latens – прихований) той, хто не
виявляє себе видимими ознаками, недоступний зовнішньому спостереженню [5]) – учасники
цієї групи не мають великої частки вигоди (частка кожного дуже мала), його зусилля
для досягнення колективного блага є незначними, а оскільки ніхто у групі не реагуватиме
на його бездіяльність, він не матиме стимулу щось робити.

М. Олсон піддає сумніву та критиці погляди традиційної
економічної теорії і традиційної теорії груп. Традиційна теорія груп має два головних
варіанта присвячених аналізу поведінки груп індивідів: “казуальний” та
“формальний”. “Казуальний” варіант традиційної теорії груп полягає
в тому, що людина фундаментально схильна до формування асоціацій і приєднання до
них. Цей варіант дуже яскраво ілюструє італійський політичний філософ Гаетано Моска
“людині властивий інстинкт збивання у зграю та боротьби з іншими зграями”
[6]. “Формальний” варіант традиційної теорії груп полягає в тому, що його
прихильники намагаються пояснити сучасні асоціації та групи як один з аспектів еволюції
сучасних індустріальних суспільств.

Фундаментальною
характеристикою всіх груп або організацій є наступне: будь-яка група або організація,
велика чи мала, працює задля того, щоб мати колективну вигоду, яка приноситиме користь
усім членам цієї групи. Через це всі члени цієї групи зацікавлені в отримані колективної
вигоди і аж ніяк не у сплаті витрат на забезпечення цього колективного блага. Кожен
хотів би, щоб інші сплатили всі витрати, а він просто отримував би вигоду незалежно
від того, несе він частину витрат чи ні.