Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Тези

Милосердна І.М.

доцент кафедри соціальних теорій

Національного університету «Одеська юридична академія»

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ КІБЕРНЕТИЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПОЛІТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

 

На сучасному етапі розвитку суспільства постають питання, які стосуються підвищення ефективності держави. У світлі цього виникає новий інтерес до проблеми управління, в цілому, та його політичного різновиду, зокрема. Тому необхідність концептуалізації феномену політичного управління, а також явищ та процесів його здійснення не викликає сумнівів. Адекватний викликам вироблений кібернетичний механізм політичного управління буде сприяти стабільному розвитку країни. Враховуючи біфуркаційний стан розвитку людської цивілізації, дослідження цієї проблеми набуває саме сьогодні все більшої актуальності.

Для України актуальність питань кібернетичного механізму політичного управління підсилюється наявністю сталого соціального попиту: від вироблення ефективного механізму здійснення політичного управління залежатиме подальший розвиток та стабільність країни. Слід звернути увагу й на те, що під час дослідження проблеми управління виникає велика кількість питань, які стосуються розроблення конкретних рекомендацій щодо вироблення алгоритмів взаємодії органів влади. Особливої уваги потребує аналіз балансу між гілками влади, дієвості систем стримувань та противаг, які впливають на ефективність здійснення політичного управління в державі. Під час реалізації функції управління, політична влада країни повинна мати повну та своєчасну інформацію, яка є запорукою її адекватності імпульсам, що надходять від соціального середовища. При дослідженні політичного управління актуальним є питання щодо здійснення комунікативного зв’язку між різними державними органами, – з одного боку, а також – між владою та громадянським суспільством, – з іншого. Тут мова йде про зворотний зв’язок, який представляє собою один із основних компонентів кібернетичного механізму політичного управління.

Серед авторів, які займаються дослідженням проблеми політичного управління можна назвати М.Г. Анохіна, С.С. Андреєва, Г.К. Ашина, Т. Дегтярьова, Г.В. Пушкарьова, О.Ф. Шаброва. Феномен політичного управління в Україні досліджують О. Гаєвська, Б.А. Гаєвський, В.А. Ребкало, М.В. Туленков, С.Є. Саханенко, П.В. Кузьмін. В своїх роботах дослідники звертають увагу на те, що політичне управління є запорукою розвитку держави, політичної системи.

Політичне управління виступає як функція «виходу» політичної системи, але разом з тим, воно виступає також і підґрунтям діяльності управлінських інститутів, серед яких провідна роль належить державі, як основному інституту політичної системи. Таким чином держава включає в себе кібернетичний механізм політичного управління, а також тих, хто його здійснює – уряд, який складається з конкретних органів та осіб, які обіймають офіційні посади та здійснюють владу від імені держави. Вищі органи політичної влади в особі голови держави та його апарату, уряду, парламенту та судових установ, які відіграють роль керуючої системи через політичне управління, а також прийняття та впровадження політичних рішень.

Під час аналізу політичної системи та політичного управління слід звертати увагу на роль громадянського суспільства, яке визначається як сукупність соціальних зв’язків та інститутів, які діють у суспільстві в рамках правового поля незалежно від держави, але взаємодіють з нею. Держава та громадянське суспільство доповнюють один одного. І якщо держава функціонує на основі механізмів управління, то громадянське суспільство сприяє адаптації політичної системи суспільства. Людина в державі може бути залучена до політичного управління, при здійсненні якого вона сприяє реалізації інтересів, здійснює вплив на держави. Але така взаємодія держави та громадянського суспільства є більш ефективною при демократичному режимі політичної системи. Якщо в державі відбувається соціодинаміка політичного режиму в бік антидемократичного режиму, то в такому разі визнається односпрямована направленість здійснення впливу суб’єктом на об’єкт політичного управління. І за таких умов людина не може реалізувати свої права в повною мірою та впливати на існуючу систему в державі.

Перш ніж говорити про впровадження кібернетичного механізму політичного управління, слід визначити його сутність. Так під кібернетичним механізмом політичного управління розуміється наявність дій, які виконуються управляючою системою, а також завершуються оцінкою ефективності управлінського впливу. При такому визначенні кібернетичного механізму політичного управління можна виділити такі його складові: процес прогнозування, процес планування, процес прийняття політичних рішень та процес контролю та регулювання. Серед зазначених складових більшого значення набуває процес прийняття політичних рішень, а також здійснення контролю щодо їх впровадження. Більше того, саме вході прийняття політичного рішення політична влада має керуватися також його роллю для держави, ефективністю і, а тому вона повинна провести певний обсяг роботи (інформаційної, організаційної, фінансової, адміністративно-наказової), яка кінцевим результатом матиме досягнення зазначеної мети.

Що стосується української політичної системи та здійснення кібернетичного механізму політичного управління в ній, то основною проблемою сучасної політичної системи України є незбалансованість між президентським та парламентським сегментом, що породжує конфронтацію між законодавчою та виконавчою владою. Крім цього, під час аналізу розподілу повноважень гілок влади в українській державі встановлено, що існує також проблема щодо розподілення повноважень між Урядом та Президентом. Таке положення в політичній системі України знижує ефективність політичного управління.

Також до умови зниження діяльності кібернетичного механізму в сучасній українській державі можна віднести низький рівень розвитку громадянського суспільства та його інститутів. А таке становище не дозволяє здійснювати діалог між державою та громадянами.

Отже, вітчизняна політична система у більшості випадків або зовсім не використовує, або використовує переваги кібернетичних механізмів політичного управління неналежним чином. Українській політичній системі притаманний докібернетичний механізм управління. Це виявляється у відсутності системності в діях, у ситуаційному характеру ухвалення рішень, а також у низькому рівні планування.

Для впровадження кібернетичних механізмів політичного управління необхідним є здійснення адміністративної реформи, з метою доведення системи державного управління в Україні до власне кібернетичного рівня. Йдеться про оптимізацію діяльності інституту держслужби та функціонування гілок державної влади України.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
Категорія: Тези
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter