Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Взаєм. гром. сус-ва і прав. дер. (Семінари)

1. Інституційні структури, що забезпечують взаємодію державних органів виконавчої влади з громадянським суспільством

2. Напрями взаємодії влади з суспільством. Процедури взаємодій: слухання, діалог, партнерство та інші

 

 

1. Інституційні структури, що забезпечують взаємодію державних органів виконавчої влади з громадянським суспільством


До інститутів громадянського суспільства належать громадські організації та рухи, професійні і творчі спілки, організації роботодавців, професійні асоціації, недержавні заклади освіти та охорони здоров’я, благодійні, релігійні організації, недержавні засоби масової інформації, непідприємницькі товариства та установи, політичні партії та організації підприємців і промисловців, що не належать до влади та інші форми об’єднань громадян. Різноманітні ІГС досить часто називають неурядовими організаціями, недержавними організаціями, неприбутковими організаціями, некомерційними організаціями, громадськими об’єднаннями. Організації громадянського суспільства або ж всю цю численність термінів об’єднують поняттям – «третій сектор» який, власне кажучи, і є громадянським суспільством у вузькому розумінні.

Співпраця державних органів з неурядовими організаціями є невід’ємним елементом демократичної політичної культури суспільства та країни в цілому. Наявність налагоджених ефективно діючих каналів взаємодії між органами державної влади та "третім сектором” виступає запорукою якісної державної політики, спрямованої на потреби суспільства, її підконтрольності суспільству, відповідність стратегічним національним інтересам.

Ще у 2005 р. Інститутом громадянського суспільства була розроблена Концепція взаємодії держави і громадянського суспільства, де визначено основні засади, форми та принципи співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями.

Концепція передбачає:

1) визначення засад, на яких мають будуватись взаємодія органів публічної влади та організацій громадянського суспільства;

2) удосконалення існуючих та створення нових форм соціального партнерства, співробітництва органів публічної влади та громадянського суспільства;

3) створення ефективних засобів та методів підтримки діяльності організацій громадянського суспільства та соціально значущих проектів які ними реалізуються;

4) створення інфраструктури взаємодії органів публічної влади та організацій громадянського суспільства.

Чотири етапи налагодження співпраці й партнерських відносин ОДВ з ІГС:

1. Інформаційний зв’язок із спільнотою. На цьому етапі передбачається використання теле- і радіоінтерв’ю, висвітлення в пресі засідань ОДВ, постійні публікації за цією тематикою в засобах масової інформації, сповіщення в них про управлінські послуги для населення, подання рекламних матеріалів, інформаційних пакетів для преси, прес-релізів, прес-конференцій тощо.

2. Зворотний зв’язок із спільнотою. Етап визначається застосуванням таких форм і методів, як громадські слухання, вивчення громадської думки, «гаряча лінія»тощо.

3. Діалог із спільнотою, що потребує постійного зв’язку з населенням, що активізує, зокрема, допомогу громадським лідерам, діяльність дорадчих та експертних комісій.

4. Партнерство із спільнотою. Етап характеризується спільною відповідальністю, діяльністю дорадчих, наглядових та профільних комісій, рад, груп, проведенням референдумів.

Взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського суспільства набуває певних форм, основними з яких є громадські слухання, консультації з громадськістю, круглі столи, громадські ініціативи, неформальні зустрічі, громадська освіта, референдуми. Зазначеним формам мають бути притаманні такі характеристики, як динамічність, прозорість, відкритість, доцільність, ефективність, результативність. Вони повинні забезпечувати безперервність двосторонньої взаємодії.

 



2. Напрями взаємодії влади з суспільством. Процедури взаємодій: слухання, діалог, партнерство та інші


Важливим є визначення і втілення принципів, на яких будуються взаємовідносини органів державної влади з інститутами громадянського суспільства.

1. Громадська активність. Громадська активність як ініціативна та добровільна участь людей у житті суспільства та виробленні державної та місцевої політики у різних, важливих для людей сферах, є важливим складовим елементом демократичного суспільства. Органи публічної влади мають підтримувати громадську ініціативу шляхом створення сприятливих умов для її виникнення та реалізації.

2. Партнерство. Взаємодія органів публічної влади та організацій громадян­ського суспільства має будуватись на основі партнерства та рівноправності. Це дозволить зробити співпрацю ефективною та створить умови для об’єднання зусиль державного та громадського сектору з метою вирішення суспільно значущих питань.

3. Відкритість та відповідальність. Діяльність організацій громадянського суспільства, органів державної влади, органів місцевого самоврядування має бути відкритою, відповідальною та підзвітною суспільству з питань своєї діяльності, в тому числі з питань реалізації проектів та фінансового забезпечення цих проектів.

4. Політична незалежність. Організації громадянського суспільства при здійсненні своєї діяльності мають бути вільними та незалежними, діяти виключно в рамках закону. Підтримка громадських ініціатив та організацій за рахунок бюджетів та фондів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування має здійснюватись, як правило, на конкурсній основі з дотриманням прозорих процедур та безсторонності аби не допускати надання привілеїв чи створення обмежень політичного характеру, а також поширення політичного впливу на громадські ініціативи.

5. Запобігання корупції. При підтримці громадських ініціатив та організацій за рахунок бюджетів та фондів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування необхідно створити умови та механізми, що виключають конфлікт інтересів та запобігатимуть корупції.

6. Раціональний і збалансований розвиток. Органи публічної влади, а також організації громадянського суспільства при реалізації власних чи спільних проектів та програм мають дбати про їх раціональний та збалансований розвиток відповідно до існуючих в суспільстві потреб. Така діяльність має максимально покривати потреби суспільства у різних сферах суспільного життя та не припускати надмірної концентрації проектів у одній чи кількох сферах, що веде до дублювання та неефективного використання ресурсів, коли інші залишаються поза увагою влади та організацій громадянського суспільства.

7. Комплексність.Форми реалізації громадських ініціатив через організації громадянського суспільства є взаємопов’язаною та взаємодоповнюючою системою до виконання органами публічної влади власних повноважень в інтересах суспільства в цілому та окремих, соціально вразливих груп населення зокрема. Всі форми реалізації громадянських ініціатив мають розвиватись та діяти цілісно і системно. Кожна з форм є невід’ємним елементом громадянського суспільства, що сприяє становленню та укріпленню інститутів громадянського суспільства.

Категорія: Взаєм. гром. сус-ва і прав. дер. (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter