Теорії соціальної стратифікації

Теорії соціальної стратифікації

Фундамент
теорії соціальної стратифікації було закладено К. Марксом та М. Вебером. Сама ж
теорія була розроблена на початку 40-их років XX ст. американськими соціологами
П. Сорокіним,Т. Парсонсом, та іншими ученими, які вважали, що між соціальними верствами
існують істотні відмінності, що проявляються в характері власності, якою вони володіють,
рівні доходів, престижі, авторитеті, пільгах, обсягові влади.

Термін стратифікація був введений П. Сорокіним
для позначення соціальної нерівності. Соціальна стратифікація – це ієрархічно
організована структура соціальної нерівності, що існує в певному суспільстві в певний
історичний період.

У марксизмі основою стратифікації є виключно економічний чинник, М. Вебер удосконалив дану систему і додав ще два чинники — соціальний престиж і владу (належність до політичних партій).

Однією
з найбільш розроблених концепцій соціальної стратифікації є функціоналістська (Т. Парсонс, Е. Шилзта
ін.), відповідно до якої стратифікаційна система суспільства являє собою диференціацію
соціальних ролей і позицій і є об’єктивною потребою будь-якого розвиненого суспільства.

Окрему
концепцію соціальної стратифікації розробив П. Сорокін. За визначенням цього
ученого, соціальна стратифікація — це диференціація населення на класи і верстви
в ієрархічній побудові. Її основа і сутність полягають у нерівномірному розподілі
прав і привілеїв, відповідальності та обов’язків, наявності певних соціальних цінностей,
влади і впливу серед членів того чи іншого співтовариства. Конкретні форми соціальної
стратифікації, вважає П. Сорокін, різноманітні й численні, однак їхнє різноманіття
зводиться до трьох основних форм: економічна,
політична й професійна стратифікація.

Критерії
стратифікації:

• прибуток;
• власність;
• освіта;
• влада;
• престиж.

Соціально
нерівні верстви прийнято називати стратами.

Страта — соціальний прошарок
індивідів, що різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства.

Англійський
соціолог Ентоні Гіденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого
суспільства: рабство, касти, стани і класи.