Врахування індивідуальних особливостей

Врахування індивідуальних особливостей

У розвитку людини виявляється загальне
й особливе. Загальне властиве всім людям певного віку; особливе вирізняє окрему
людину. Особливе в людині називають індивідуальним, а особистість з яскраво вираженим
особливим – індивідуальністю.

Індивідуальність характеризується сукупністю
інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних та інших рис людини, які постійно
вирізняють одну людину від інших людей. Кожна людина – єдина і неповторна в своїй
індивідуальності.

Індивідуальність виражається в індивідуальних
особливостях. Виникнення індивідуальних особливостей пов’язано з тим, що кожна людина
проходить свій особливий шлях розвитку, набуваючи на ньому найрізноманітніших типологічних
особливостей вищої нервової діяльності.

До індивідуальних особливостей належать
своєрідність відчуттів, сприймання, мислення, пам’яті, уяви, особливості інтересів,
нахилів, здібностей, темпераменту, характеру особистості. Індивідуальні особливості
впливають на розвиток особистості; вони в значній мірі обумовлюють формування всіх
якостей.

Чи повинні враховуватися у вихованні
й навчанні індивідуальні особливості Здавалося б, відповідь на це питання повинна
бути однозначно позитивна. Але це не зовсім так. Серед спеціалістів є серйозні розходження.
Перша точка зору – масова школа не може й не повинна враховувати індивідуальність,
пристосовуватися до кожного окремого учня. Всі діти повинні отримувати однакові
“порції” учительської турботи. Ніяких відмінностей не повинно бути у вихованні
щирих і лінивих, обдарованих і нездатних, старанних, допитливих і тих, хто нічим
на світі не цікавиться. Людина, яка закінчила той чи інший тип навчального закладу,
характеризується загальним, однаковим для всіх стандартом навчальної підготовки
і вихованості, визначеним у даному навчальному закладі.

Вітчизняна педагогіка дотримується
інших позицій: виховання повинно максимально враховувати індивідуальність. Індивідуальний
підхід, як важливий принцип педагогіки, полягає в управлінні розвит­ком людини,
що ґрунтується на глибокому знанні рис особистості й умов життя. Педагогіка індивідуального
підходу має на увазі не пристосування завдань і основного змісту навчання й виховання
до окремого школяра, а пристосування форм і методів педагогічного впливу до індивідуальних
особливостей для того, щоб забезпечити визначений рівень розвитку особистості. Індивідуальний
підхід створює найбільш сприятливі можливості для розвитку пізнавальних сил, активності,
нахилів і обдарувань кожного учня. Індивідуального підходу особливо потребують “важкі”
вихованці, малоздібні школярі, а також діти з яскраво вираженою затримкою у розвитку.