Особливості виховання особистостей різноманітних вікових груп
Особливості виховання особистостей різноманітних вікових
груп
Молодший шкільний вік (6 – 10 років). У шестирічному
віці дитина переживає значні зміни в житті. Перехід до шкільного віку пов’язаний
з помітними змінами в її діяльності, спілкуванні, взаєминах з іншими людьми. Провідною
діяльністю стає навчання, змінюється уклад життя, з’являються нові обов’язки, новими
стають і відносини дитини з навколишніми.
Пізнавальна діяльність молодших школярів здійснюється переважно
в процесі навчання. Важливе значення має й розширення сфери спілкування. Сприймання молодших школярів характеризується нетривалістю й неорганізованістю і разом з тим
гостротою й свіжістю, а також надзвичайною цікавістю. Увага молодших
школярів мимовільна, недостатньо стійка, обмежена за обсягом. Тому весь процес
навчання й виховання учня початкової школи підпорядкований вихованню культури уваги.
У школі інтелект розвивається так,
як ні в який іншій період. І тут особливо велика роль школи, вчителя. Завдяки різноманітній
організації навчально-виховного процесу, зміни змісту й методів навчання, методики
організації пізнавальної діяльності можна отримати досить різноманітні характеристики
мислення дітей молодшого шкільного віку.
Середній шкільний вік (від 10 – 11 до 15 років) – перехідний
від дитинства до юності. Він співпадає з навчанням у школі другого степеня (V –
IX класи) і характеризується загальним піднесенням життєдіяльності та глибокою перебудовою
всього організму. Душевний світ підлітка характеризувала психологією напівдитини-напівдорослого:
у своєму розвитку він вже “відійшов” від дітей, але ще “не пристав”
до дорослих. Період надзвичайно складний як для самого підлітка, так і для оточуючих
його людей.
Сприймання підлітка більш цілеспрямоване, планомірне
й організоване, ніж у молодшого школяра.
Характерна риса уваги учнів середнього шкільного віку — її специфічна вибірковість: цікаві уроки чи цікаві
справи надзвичайно захоплюють підлітків і вони можуть довго зосереджуватися на одному
матеріалі чи явищі.
Виховна робота з школярами середнього
віку – найважливіше й найскладніше з нинішніх завдань. Педагогам необхідно глибоко
осмислити особливості розвитку і поведінки сучасного підлітка, вміти поставити себе
на його місце в надзвичайно складних і суперечливих умовах реального життя. Учень
середнього шкільного віку цілком спроможний зрозуміти аргументацію, переконатися
в її обґрунтованості, погодитися з розумними доведеннями.
Старший шкільний вік (15 – 18 років). У цьому
віці в основних рисах завершується фізичний розвиток людини.
Юнацький вік – це період формування
світогляду, переконань, характеру і життєвого самовизначення. Юність – період самоутвердження,
бурхливого росту самосвідомості, активного осмислення майбутнього, пора пошуків,
надій, мрій.
У старшокласників, як правило, яскраво
виражено вибіркове ставлення до навчальних предметів. Потреба в значимих для життєвого
успіху знаннях – найхарактерніша риса нинішнього старшокласника.
Юність – це період розквіту всієї розумової
діяльності. Старшокласники прагнуть проникнути в сутність явищ природи і суспільного
життя, пояснити їх взаємозв’язки і взаємозалежності. Майже завжди цьому сприяє прагнення
виробити власну точку зору, дати свою оцінку наявним подіям. Власна точка зору не
завжди узгоджується з загальновизнаною, однак це висновок здобутий власною працею,
напругою власної думки. Самостійність мислення в цьому віці набуває визначального
характеру і вкрай необхідна для само-утворення особистості. Дорослі, вчителі часто
безапеляційно відкидають наївні однобічні, ще не зовсім незрілі висновки, створюючи
своєю безтактністю передумови для конфліктів і непорозумінь.
Понад усе цінується жвавість розуму, винахідливість, уміння гостро відчувати
проблему, швидко орієнтуватися в матеріалі, необхідному для її вирішення.