Порядок та умови призначення і виплати допомог дітям-інвалідам
Порядок та умови призначення і виплати допомог дітям-інвалідам
Відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» правона державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідноіззаконодавством України з одночасним роз’ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на
допомогу і соціальну пенсію, соціальна допомога або пенсія призначається за їх
вибором. При цьому якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.
Допомога призначається у таких розмірах:
- інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - інвалідам з дитинства ІІ групи — 80 % прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - інвалідам з дитинства ІІІ групи — 60 % прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - дітям-інвалідам віком до 18 років — 70 % прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку.
Якщо дитина-інвалід, на яку виплачувалася державна соціальна допомога, по досягненні 18-річного віку визнана інвалідом з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за її заявою (недієздатним – за заявою опікуна) з дня встановлення групи інвалідності в разі збільшення розміру допомоги, але з місяця, наступного за тим, в якому дитині-інваліду встановлена група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги.
Виплата допомоги припиняється, якщо пропущено строк
переогляду у МСЕК. У разі повторного визнання інвалідом виплата допомоги
поновлюється. Якщо строк переогляду пропущено з поважних причин, то виплата
допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більше як за 12 місяців; якщо без
поважних причин — не більше як за один місяць.
Для призначення допомоги необхідно звернутися із заявою
до органів праці та соціального захисту за місцем проживання інваліда. До заяви
повинні бути додані документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства
або дитини інваліда, документи про місце проживання батьків, усиновителів,
опікуна або піклувальника, який подав заяву, довідка медико-соціальної
експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку. Непрацюючі
інваліди ІІІ групи та один з непрацюючих батьків, який здійснює догляд за
дитиною-інвалідом, додатково подають довідку про те, що вони не працюють,
видану за місцем проживання.
У разі влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину-інваліда у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.
У разі смерті дитини-інваліда або інваліда з дитинства
особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі
двомісячної суми державної соціальної допомоги.
Допомога здійснюється за рахунок коштів Державного
бюджету України.