14. Челлен концепція «держави як органічної форми життя»

Рудольф Челлен та його концепція
«держави як органічної форми життя»

Першим вченим, що ввів поняття «геополітика»,
був шведський державознавець і географ Рудольф Челлен. Основна теза Челлена: держава – живий організм. Цю тезу
він розвиває у своїй головній роботі “Держава як форма життя” (1916).

Зокрема, він пише, що держава – не випадковий або штучний конгломерат (поєднання чого-небудь різнорідного) різних
сторін людського життя, утримуваний разом лише формулами законників; вона глибоко
вкорінена в історичні та конкретні реальності, їй властиве органічне зростання,
вона є вираз того ж фундаментального типу, яким є людина. Одним словом, держава
являє собою біологічне формування, або живу істоту. Як така, вона слідує закону
зростання, бо “сильні, життєздатні держави, що мають обмежений простір, підкоряються
категоричному імперативу розширення свого простору шляхом колонізації, злиття або
завоювання”.

Держава як організм має не тільки «тіло»
у вигляді простору, а й «душу», представлену нацією. Держава як біологічний організм,
що стоїть над індивідуумами і одночасно включає їх, володіє особливим видом «розуму»
і наділена волею до влади. Їй як одиничній сутності доводиться нести боротьбу за
існування.

Силу держави Челлен визначав як функцію
від п’яти її властивостей: території, господарства, народу, суспільства, влади.
Відповідно до цього наука про державу повинна складатися з п’яти дисциплін: геополітика, екополітика, демополітика, соціополітика і кратополітика.

Геополітика є найбільш важливою з цих
дисциплін, в яких вона служить базисним елементом. Це пояснюється тим, що держава
являє собою просторовий організм і за поведінкою визначається цією сутністю.

Геополітика, за його визначенням, –
це вчення про державу як географічний організм в просторі.

Держави, як їх спостерігають в історії,
є, подібно людям, відчуваючими і мислячими істотами. Звідси він робить висновок
про те, що призначення всякого організму полягає “в боротьбі за існування”,
а держави як “найбільш імпозантні форми життя” також повинні розвиватися
відповідно до правил “боротьби за існування”.

Челлен йде вже до “боротьби за
існування”, вводить теорію природного відбору, тобто стоїть на позиціях соціального дарвінізму. Але “боротьба
за існування” у нього є боротьбою за простір. І великі держави розширюють свій
простір за рахунок малих країн. Життєздатність держави підпорядкована категоричному
політичному імперативу: розширити свою територію шляхом колонізації, об’єднання
або різного роду завоювань. На думку Челлена, в такому положенні була Англія, а
в даний час знаходяться Японія і Німеччина. Тут має місце не стихійний інстинкт
завоювання, а природне і необхідне зростання в цілях самозбереження.

Війни ведуться для того, щоб давати
“зайвим” народним масам роботу і хліб.

Міць держави = (природно-географічні
властивості + Господарство + народ + форма державного правління).

Сила держави – більш важливий фактор
для підтримки її існування, ніж закон.