Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

18. Теорія К. Шміта. Бегемот проти Левіафана


Теорія К. Шміта. Бегемот проти Левіафана та її інтерпретація
сучасними ісламськими фундаменталістами (панісламізм)

До німецьких класиків державознавства
і політології відноситься Карл Шміт. Йому належить концепція «номоса» Землі.

У роботі «Номос Землі» Шмітт описує
три основних етапи (порядку) геополітичного розвитку планети. Під «номосом» автор
розуміє закон взаємозв’язку між організацією народом земного простору і особливостями
держави, всього його соціального устрою і права. Автор вважає, що на Землі кожному
етапу відповідає свій «порядок» («номос»):

  • Перший «порядок» існував у період
    до Великих географічних відкриттів. Тоді кожен численний народ вважав себе центром
    світу, і тому у людей не було глобального уявлення про планету.
  • Після Великих географічних відкриттів
    європейські народи, які захопили колонії і розділили планету між собою, створили
    другий «порядок» і стали керувати ним.
  • Третій «порядок» виник в результаті
    розпаду планети на так звані Захід і Схід після Першої Світової війни і соціалістичної
    революції в Росії.

Шмітт, конструюючи «номос» Землі, дійшов
висновку про сутнісну протилежність «номоса» Землі «номосу» Моря. Особливість зіставлення
суші і моря у Шмітта зводиться до існування різних і ворожих цивілізацій. При цьому
до сил таласократії він застосовує термін “левіафан”, тобто чудовисько, що
представляє символ морської, водяної стихії, і стосовно до сил телурократії – поняття
“бегемот”, тобто чудовисько, що уособлює сухопутних тварин.

На думку К. Шмітта, номос Землі існує протягом тривалого історичного періоду, має суворі та стійкі моральні й правові
форми, відображаючи в собі нерухомість суші. Простір Землі відрізняється сталістю
і структурованістю. Сукупність усіх різновидів номосів Землі є так званим традиційним
суспільством.

Море у такому разі є периферійним цивілізаційним
утворенням, що не вторгається до сфери етичного або вторгається епізодично. Відкриття
світового океану у 16-ому столітті спричинило радикальну зміну в житті людства,
що почало звикати до морського існування. Номос моря незмінно тягне за собою
глобальні зміни. Все це спричиняє виникнення нової цивілізації – виникнення номоса
Моря
. З цих передумов К. Шмітт робить важливий висновок про те, що номос Моря
є ворожим по відношенню до традиційного товариства.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+