50-51. Південна Євразія в стратегії США

Південна Євразія в стратегії США

Інтереси США в Південній Азії, що
стануть основою південноазійської політики демократичної адміністрації, можна умовно
поділити на три групи:

– інтереси, пов’язані
з протидією загрозам національній безпеці;

– інтереси, пов’язані
з намаганнями зберегти своє домінантне положення у глобальній системі міжнародних
відносин і особливий статус в Азії;

– інтереси, пов’язані
з ідеологічними цінностями, на яких ґрунтується політична культура США і які пропагуються
ними у світі.

Інтереси безпеки забезпечуються
боротьбою з міжнародним тероризмом та протидією розповсюдженню ядерної зброї. В
інтересах домінування США підтримує партнерські відносини з Індією, розвиває економічну
співпрацю з державами регіону та зберігає військову та політичну присутність у Південній
Азії. Нарешті ідеологічними інтересами є сприяння демократичному розвитку південноазійських
держав та забезпечення дотримання прав людини у регіоні.

Пріоритетом політики США у боротьбі
з тероризмом у південноазійському регіоні є забезпечення стабільності уряду Афганістану
і зміцнення контролю уряду та сил НАТО над територією країни. Головним засобом досягнення
такої мети адміністрація вбачає розширення воєнних операцій проти Талібану та Аль–Каїди

Безпосередньо пов’язаний з американською
політикою в Афганістані розвиток відносин США з Пакистаном, який завдяки тісним
зв’язкам з Афганістаном та особливостям географічної конфігурації регіону з початком
операції в Афганістані став головним союзником США у боротьбі з міжнародним тероризмом.

Нерозповсюдження ядерної зброї є
традиційним пріоритетом американської політики. У Південній Азії головною загрозою
для США є подальше розповсюдження ядерної зброї від Індії та Пакистану. Послідовна
політика Індії у ядерній сфері, існування у цій країні системи експортного контролю,
а також потреби зміцнення позицій в Азії зумовили фактичне визнання ядерного статусу
Індії з боку США. Визнання США ядерного статусу Пакистану має менш офіційний характер,
проте сприяння у створенні системи експортного контролю в цій країні можна розглядати
як важливий елемент визнання США ядерного статусу Пакистану.

На сучасному етапі найреальнішими
загрозами ядерного розповсюдження для США є передача ядерних технологій від Пакистану
до недружніх щодо Вашингтона держав через «мережу розповсюдження А. К. Хана», а
також втрата Пакистаном контролю над власним ядерним арсеналом з можливістю отримання
його компонентів радикальними ісламістами. В обох випадках Пакистан є джерелом загрози
як держава з потенційно слабким контролем над ядерним арсеналом.

Нова військова доктрина, «ядерні ініціативи» США та еволюція
НАТО 

Країни-члени НАТО: 

4 квітня 1949 – Бельгія, Велика Британія,
Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США,
Франція.

18 лютого 1952 – Греція, Туреччина

6 травня 1955 – Німеччина

30 травня 1982 – Іспанія

12 березня 1999 – Польща, Угорщина, Чехія

2 квітня 2004 – Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина,
Словенія

1 квітня 2009 – Албанія, Хорватія