Прийняття рішень у сфері державного управління
Прийняття рішень у сфері державного управління
Держава, її інститути і створена система управління відіграють
важливу роль у формуванні процесів розробки і прийняття управлінських рішень на
всіх рівнях державного управління.
Управлінські рішення
є основою процесу управління.
Управлінське рішення — результат вибору суб’єктом управління способу
дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій
ситуації.
Основні етапи прийняття державних рішень:
1. Визначення пріоритетних проблем і формування ‘порядку денного’.
На цьому початковому етапі збирається, відбирається та аналізується попередня інформація,
необхідна для прийняття політичного рішення. Вивчаються інтереси, запити і вимоги
окремих індивідів, соціальних груп та громадських об’єднань, відбираються пріоритетні
проблеми, які потребують свого рішення і створюється суспільно-політична ‘повістка
дня’ для очікуваних від уряду чи інших державних органів дій.
2. Розробка і розгляд альтернативних варіантів політичного рішення
суспільних проблем. Вироблення інваріантів рішення пов’язана як з об’єктивною потребою
в оптимізації вибору найкращого рішення з кількох альтернатив.
3. Остаточний вибір, формулювання і легітимізація державного
рішення. Це, по суті справи, і є основний етап у процесі прийняття рішення, технологічно
здійснюваний суб’єктами державного управління в демократичних країнах за допомогою
голосування або консенсусу. Тут рішення набуває загальнообов’язкову форму для всіх
громадян, що потрапляють в сферу його компетенції.
4. Реалізація та проведення в політичну практику прийнятих державних
рішень. Управлінське рішення практично впроваджується і втілюється в життя на даному
етапі. Державна адміністрація залежно від політичного режиму даної країни використовує
комбінацію способів (примус і переконання) і окремих соціотехнічних засобів (маніпулювання,
маневрування і так далі) для здійснення прийнятих стратегічних рішень.
5. Контроль за ходом здійснення рішення і ‘зворотній зв’язок’
з його результатами. Відсутність контролю і ‘зворотного зв’язку’ призводить до того,
що державне рішення або спотворюється, або просто перестає виконуватися. Контролю
підлягає як виконання законодавчих рішень, що визначають різні норми і процедури
підтримки інституційного порядку в суспільстві (боротьба з корупцією, іншими формами
злочинності), так і рішення органів виконавчої влади, зайнятих оперативним розподілом
фінансових та інших матеріальних ресурсів згідно загальних пропорціях, закладеним
у державному бюджеті.