Правове становище господарських товариств в АПК

Розділ 13. Правове становище господарських товариств в
АПК

§ 1. Поняття та загальна характеристика правового
становища господарських товариств в АПК

Господарські товариства в аграрному секторі
економіки діють на підставі ГК та Закону України від 19 вересня
1991 р. “Про гос­подарські товариства”. Цими
законодавчими актами визначають­ся поняття, види, правила створення і
діяльності господарських товариств, а також права і обов’язки їхніх засновників
і учасни­ків. Крім того, господарські товариства є різновидом суб’єктів
господарювання і діють на підставі ЦК та інших нормативно-правових
актів, якими регулюються відносини у сфері підприєм­ництва.

Відповідно до ст. 79 ГК господарськими
товариствами є підпри­ємства або інші суб’єкти господарювання, створені
юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їхнього майна і участі
в підприємницькій діяльності товариства з метою одержан­ня прибутку. У
випадках,” передбачених ГК, господарське товарис­тво може діяти у складі
одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть
бути суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи міс­цевого
самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни,
громадські та інші організації, які є суб’єктами господарювання але виступають
засновниками таких суб’єктів чи здійснюють щодо них організаційно-господарські
повноваження на основі відносин власності.

Суб’єктами господарювання у сфері сільськогосподарського то­варного
виробництва є учасники господарських відносин, які здій­снюють господарську
діяльність, реалізуючи господарську компе­тенцію (сукупність господарських прав
та обов’язків), мають відок­ремлене майно і несуть відповідальність за своїми
зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених чинним законо­давством.
Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб’єктів
господарювання або інших осіб встановлюються ГК та іншими законами.

Стаття 55 ГК наводить перелік суб’єктів
господарювання в аг­рарному секторі економіки, до яких належать: господарські
органі­зації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК, державні, ко­мунальні
та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи,
які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом
порядку; громадяни Укра­їни, іноземці та особи без громадянства, які господарюють
та за­реєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва,
інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці),
утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб’єкти господарювання реалізують свою
господарську компе­тенцію на основі права власності, права господарського
відання, права оперативного управління та права оперативно-господарсько­го
використання майна. Ті господарські організації, які діють на основі права
власності, права господарського відання чи оператив­ного управління, мають
статус юридичної особи. Відокремлені під­розділи (структурні одиниці)
господарських організацій можуть ді­яти лише на основі права
оперативно-господарського використан­ня майна, не маючи статусу юридичної особи.

Традиційно класифікація господарських
товариств здійснюєть­ся за способами формування, функціонування статутного
капіталу і обсягами відповідальності учасників за зобов’язаннями товарис­тва.
На основі першої підстави законодавство розрізняє акціонерні й неакціонерні
товариства. Згідно з другим критерієм, розрізняють товариства з обмеженою
відповідальністю, додатковою відповідаль­ністю, повні і командитні товариства.
У сільському господарстві завдяки здійсненню аграрної реформи значну частину
всіх сіль­ськогосподарських підприємств складають акціонерні товариства
відкритого і закритого типів, а також товариства з обмеженою від­повідальністю.
Це зумовлено двома основними причинами: по-перше, специфікою реформування
державних та колективних сіль­ськогосподарських підприємств; по-друге,
особливостями здій­снення господарської діяльності в аграрному секторі
економіки України.

За даними Мінагрополітики станом на кінець
2003 р. в ході ре­формування колективних сільськогосподарських підприємств
діяло 7,8 тис. аграрних господарських товариств, що становить 48,1% від
загальної кількості недержавних сільськогосподарських товарови­робників в
Україні.

§ 2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних
товариств

Сільськогосподарські акціонерні товариства є заснованими на засновницькому договорі і
статуті організаціями з виробництва, пе­реробки і реалізації
сільськогосподарської продукції, виконання робіт і
надання послуг-, статутний капітал яких формується шляхом реалізації,
насамперед, певної кількості акцій однакової номіналь­ної вартості, і несуть
відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Учасники
(акціонери) не відповідають за зо­бов’язаннями товариства, а лише несуть ризик
збитків, пов’язаних із його діяльністю, в межах вартості належних їм акцій.

Більшість сільськогосподарських акціонерних
товариств ство­рювалася шляхом реорганізації колгоспів і радгоспів і сьогодні
ут­ворюється у зв’язку з реструктуризацією колективних сільськогос­подарських
підприємств. Такі акціонерні сільськогосподарські товариства сформували свої
статутні капітали за рахунок об’єднання майнових і земельних часток (паїв)
своїх засновників — колишніх працівників і пенсіонерів реорганізованих
господарств, які вони отримали внаслідок реорганізації останніх.

Засновниками сільськогосподарського
акціонерного товариства можуть бути всі власники майнових і земельних
сертифікатів, що лишилися в реорганізованому господарстві, а також інші громадя­ни
і юридичні особи. Вони повинні зробити повідомлення про на­мір створити
сільськогосподарське акціонерне товариство, здійсни­ти підписку на акції,
провести установчі збори і державну реєстра­цію цього товариства. За ст. 81 ГК
загальна номінальна вартість ви­пущених акцій повинна дорівнювати розміру
статутного фонду ак­ціонерного товариства, який не може бути меншим суми еквіва­лентної
1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної
плати, що діє на момент створення акціо­нерного товариства.

Засновники сільськогосподарського акціонерного
товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними
спільної діяльності щодо створення товариства, відповідаль­ність перед особами,
що підписалися на акції, і третіми особами. Якщо в створенні товариства беруть
участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально. Засновники несуть
солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли згідно з установчим
до­говором.

Відкрита підписка на акції при створенні
сільськогосподарсько­го акціонерного товариства організовується засновниками.
Вони в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на суму не менш як
25% статутного фонду і строком не менше 2 років.

За способом функціонування акцій законодавство
розрізняє відкриті й закриті акціонерні товариства. Акції відкритих това­риств,
згідно зі ст. 81 ГК, ст. ст. 6-8 Закону України від 18 червня 1991 р. “Про
цінні папери і фондову біржу” і ст. 30 Закону “Про господарські
товариства” можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і
шляхом купівлі-продажу на біржі. Акціо­нери відкритого товариства можуть
відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. У
закритому акціонерному товаристві акції розподіляються між
засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть
розповсюджуватися шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі. Акціонери закри­того
товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими
акціонерами товариства.

Установчим документом сільськогосподарського
акціонерного товариства є статут. Він повинен містити відомості про: наймену­вання
і місцезнаходження товариства; предмет і цілі його діяльнос­ті; розмір і
порядок утворення статутного та інших фондів; склад засновників та учасників;
склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень,
зокрема перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована
більшість голосів; види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,
співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки
невиконання зобов’язань з викупу акцій; порядок розпо­ділу прибутків і збитків;
умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші
відомості, що не суперечать чинно­му законодавству.

Державна реєстрація сільськогосподарських
акціонерних това­риств провадиться у виконавчому комітеті міської, районної у
міс­ті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходжен­ням або
місцем проживання засновника (засновників) даного то­вариства. За правилами і в
порядку, встановленому Законом Укра­їни від 15 травня 2003 р. “Про
державну реєстрацію юридичних та осіб — підприємців “.

Відмову в державній реєстрації
сільськогосподарського акціо­нерного товариства може бути оскаржено в судовому
порядку.

Акціонерне товариство є власником: майна,
переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції,
виробле­ної або переробленої внаслідок господарської діяльності товариства; доходів,
одержаних завдяки такій діяльності; іншого майна, придба­ного товариством на
законних підставах. Вкладами учасників та зас­новників господарського
товариства можуть бути: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні
цінності, цінні папери, права корис­тування землею, водою та іншими природними
ресурсами, будинка­ми, спорудами, а також інші майнові права (в тому числі
майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, зокрема в іно­земній
валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасни­ка та засновника у
статутному фонді товариства. Порядок оцінюван­ня вкладів визначається в
установчих документах акціонерного товариства, якщо інше не передбачено чинним
законодавством.

Стаття 86 ГК забороняє використовувати для
формування ста­тутного фонду акціонерного товариства бюджетні кошти, кошти, одержані
в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх
спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського
товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним
аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників — громадян має бути
підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним
податковим органом.

Акціонерне товариство має право змінювати
(збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому ГК
та іншими законодавчими актами. Рішення товариства про змі­ни розміру
статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного
реєстру.

Сільськогосподарське акціонерне товариство
може створювати резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими
документами, але не менш як 25% статутного фонду, а також інші фонди,
передбачені законодавством України або установчими до­кументами товариства.
Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається
установчими документами, але не може бути меншим 5% суми прибутку товариства.
Особливістю сільськогосподарських акціонерних товариств, як і інших суб’єктів
товарного сільськогосподарського виробництва, є наявність натуральних фондів.
Наприклад, в таких суб’єктах господарювання створюються насіннєвий і фуражний
фонди, натуральний фонд зерна та іншої продукції тощо.

Сільськогосподарські акціонерні товариства
мають певну специ­фіку. На думку М. А. Палладіної, можна вирізнити певні
специфічні ознаки, властиві сільськогосподарським акціонерним товариствам.

По-перше, це — правові властивості руху
статутного капіталу. В господарстві може бути як збільшення статутного капіталу
і відпо­відно внеску кожного засновника або учасника при систематично­му
розширеному відтворюванні господарства, так і зменшення ста­тутного капіталу і
частки майнових внесків за наявності об’єктив­них чинників зниження урожаїв і
виходу продукції тваринництва й відсутності резервних фондів. До цих
об’єктивних чинників нале­жить нестабільність сільськогосподарського
виробництва, коливан­ня прибутковості підприємств, що викликає необхідність
створен­ня резервних фондів, які залежать від спеціалізації і природно-клі­матичних
умов кожного конкретного господарства.

По-друге, у складі сільськогосподарських
акціонерних това­риств серед їх засновників є багато пенсіонерів, а у зв’язку з
впро­вадженням нової техніки і технологій кількісний склад працівників
зменшується, що зобов’язує товариство повертати засновникам і учасникам, що
виходять з його складу, вартість їхніх внесків.

По-третє, визначені законодавством критерії
розмежування ви­дів акціонерних товариств дають змогу дійти такого висновку: ос­кільки
сільськогосподарські акціонерні товариства є об’єднанням фізичних осіб, які
зайняті в трудовому процесі та утворюють при­буток, їх засновники більше
зацікавлені в створенні моделі акціо­нерних товариств закритого типу, за якої
якій не відбувається ви­лучення частини прибутку на користь сторонніх інвесторів.

По-четверте, працівники сільськогосподарських
акціонерних товариств мають подвійний правовий статус: вони — акціонери, вони —
особи, трудові відносини яких з товариством засновані на трудовому договорі й
регулюються трудовим законодавством.

Купуючи акції, акціонер відчужує своє майно до
статутного фонду товариства. За це майно він одержує специфічне право — брати
участь в акціонерному товаристві, яке за змістом є комплек­сним. Воно охоплює
як майнові, так і членські (управлінські) пра­ва та обов’язки. Майновими
правами акціонера є: брати участь у розподілі прибутку товариства; одержувати
частину прибутку това­риства у вигляді дивідендів; одержувати частину вартості
майна у разі його ліквідації, яка має бути пропорційною вартості акцій, що
належать акціонеру; розпоряджатися акціями: продавати, передава­ти, відчужувати
іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством і статутом
товариства; заповідати акції; придбавати акції товариства додатково.

Акціонер має майнові обов’язки щодо
товариства: оплачувати основні й додаткові акції у розмірі, порядку, способами
і в термі­ни, передбаченими документами товариства. Акціонери несуть від­повідальність
за зобов’язаннями товариства у межах вартості акцій, що їм належать.

Членськими (управлінськими) та іншими правами
і обов’язка­ми акціонерів є: входити в товариство і виходити з нього; брати участь
в загальних зборах акціонерів; обирати і бути обраними до органів товариства,
зокрема до наглядової ради, правління, ревізій­ної комісії; брати участь в
управлінні товариством згідно із законо­давством і його статутом; одержувати
інформацію про діяльність товариства. На вимогу акціонера товариство
зобов’язане надати йому річні баланси, звіти про свою фінансово-господарську
діяль­ність, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів уп­равління
товариством тощо.

Акціонери зобов’язані: дотримуватися вимог
засновницьких до­кументів товариства і виконувати рішення загальних зборів та
ін­ших органів його управління, не розголошувати комерційну таєм­ницю й
конфіденційну інформацію про діяльність товариства, ви­конувати обов’язки,
передбачені законодавством і засновницькими документами.

Господарські функції і права акціонерного
товариства як суб’єк­та права у правовідносинах реалізують його органи
управління.

Сільськогосподарське акціонерне товариство —
підприємство з дуже складною управлінською структурою. Вищим його органом є
загальні збори, в яких можуть брати участь всі акціонери, незалеж­но від
кількості і класу акцій, власниками яких вони є. До компе­тенції загальних
зборів належать головні, стратегічні питання ді­яльності товариства,
передбачені ст. 41 Закону “Про господарські товариства”.

В акціонерному товаристві може створюватися
рада акціонерів товариства (наглядова рада), яка здійснює контроль за
діяльністю його виконавчого органу і інколи відповідно до
рішень загальних зборів або положень статуту, виконує окремі функції, віднесені
до компетенції загальних зборів. Виконавчим органом акціонерного товариства,
який здійснює керує його поточною діяльністю, є правління або інший орган,
передбачений статутом. Роботою прав­ління керує голова правління. У всіх
сільськогосподарських акціо­нерних товариствах загальні збори обирають
ревізійну комісію, яка належить до системи органів управління.

Специфічні функції в аграрному секторі
економіки України ви­конують державні акціонерні компанії. Головною метою
створення таких компаній є сприяння здійсненню державної аграрної політи­ки
шляхом створення економічних механізмів державного регулю­вання аграрного
ринку. Такою компанією, зокрема, є Державна ак­ціонерна компанія “Хліб
України”, яка діє у формі відкритого акці­онерного товариства.
її утворено з метою задоволення потреб насе­лення, установ і підприємств
будь-якої форми власності у продо­вольчому й фуражному зерні, продуктах його
переробки, незерновій сировині, елітному й сортовому насінні, наданні послуг із
зберіган­ня, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і отри­мання
прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності.

Особливості правового статусу цього суб’єкта
аграрного підпри­ємництва визначають спеціальні функції, якими наділена дана компанія.
Вони полягають у тому, щоб: виконувати роль держав­ного агента із забезпечення
державної заставної закупівлі зерна; формувати ресурси зерна та продуктів його
первинної переробки на регіональному й загальнодержавному рівнях; надавати
послуги зі зберігання зерна, його обробки та технологічної переробки; ви­робляти
борошно, крупи, хлібобулочні і макаронні вироби, інші харчові продукти;
виробляти однорідні корми та комбікорми, кор­мові добавки та інші кормові
продукти; здійснювати товарне сіль­ськогосподарське виробництво; вирощувати,
переробляти, зберіга­ти, закуповувати (в тому числі у населення), реалізовувати
сільськогосподарську продукцію; організовувати поставку мінеральних добрив,
засобів захисту рослин і насіння, агрохімічних продуктів; брати участь у розробленні
довготермінових прогнозів і цільових комплексних науково-технічних, економічних
та екологічних прог­рам розвитку сільського господарства тощо.