Науково-технічна продукція як об’єкт правового регулювання в сільському господарстві

Розділ 20. Договори на використання науково-технічної продукції у сільському господарстві

§ 1. Науково-технічна продукція як об’єкт правового регулювання та обігу в сільському господарстві

Потреба в рентабельному й
конкурентоспроможному вітчиз­няному виробництві продуктів харчування та
сировини змушує аграрних підприємців активно використовувати досвід вітчизня­ної
та закордонної аграрної науки й новітні енергозберігаючі, екологобезпечні
технології. Саме застосування цих досягнень і технологій є одним із важливих
факторів збільшення обсягів і здешевлення такого виробництва. Завдяки цьому
аграрні підпри­ємці можуть утримуватись на ринку, уникати загрози неплатос­проможності.

В цілому, як зазначає О. А. Підопригора,
сучасне суспільне ви­робництво не може бути ефективним без належного
науково-тех­нічного забезпечення. Тому в умовах ринкової економіки дедалі
більшого значення набувають договори на створення і використан­ня результатів
науково-технічної діяльності. Вони мають багато спільного з авторськими
договорами, але й істотно відрізняються від них. Якщо предметом авторських
договорів є твори науки, лі­тератури й мистецтва, то науково-технічних —
результати науково-технічної діяльності, досягнення науки й техніки. Здобутком
нау­кових досліджень є наукові положення, тези, встановлені законо­мірності,
властивості речей або явища, використання яких складає галузь науково-технічної
діяльності, суспільні відносини якої регу­люються окремими видами договорів’.

Для того, щоб з’ясувати предмет договорів, які
розглядаються в цьому підрозділі, треба розмежувати такі категорії, як
“науко­во-технічна інформація”, “науково-технічна
діяльність”, “ре­зультати науково-технічної творчості”, а також
“науково-техніч­на продукція”.

У Законі України від 25 червня 1993 р.
“Про науково-технічну інформацію”, яким регулюються ті правові
економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при
створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформа­ції,
а також визначаються правові форми міжнародного співробіт­ництва в цій галузі,
науково-технічна інформація є документована або публічно оголошувана відомість
про вітчизняні та зарубіжні до­сягнення науки, техніки й виробництва, одержані
в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, ви­робничої
та громадської діяльності (ст. 1).

Легальне визначення науково-технічної
діяльності міститься у абзаці 3 ст. 1 Закону України від 13 грудня 1991 р.
“Про наукову й науково-технічну діяльність” (в редакції Закону від 1
грудня 1998 р.), що розглядається як інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована
на одержання і використання нових знань у всіх галу­зях техніки й технологій, і
має такі форми (види): науково-дослід­ні, дослідно-конструкторські,
проектно-конструкторські, техноло­гічні, пошукові та проектно-пошукові роботи,
виготовлення дос­лідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також
ін­ші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до
стадії їх практичного застосування. Отже, науково-тех­нічна діяльність є не
лише науково-дослідною творчістю, а й ро­ботами у сфері
дослідно-конструкторської, технологічної та ін., а також перетворенням
результатів цієї творчості в безпосередню продуктивну силу. Головною її метою є
пізнання навколишнього середовища для подальшого застосування накопичених знань
на користь людині. Як зазначає О. А. Підопригора, результати цієї ді­яльності
становлять предмет договорів на їх створення і викорис­тання, при чому коло цих
результатів є необмеженим і з розвит­ком науки й техніки розширюватиметься.
Тому вважаємо за пот­рібне дати лише загальне визначення результатів такої
діяльності й класифікувати їх за певними спільними ознаками в узгоджену систему.

Найвищими досягненнями наукових досліджень є
відкриття, а також так звані результати технічної творчості — винаходи, раціо­налізаторські
пропозиції, промислові зразки, ноу-хау, селекційні досягнення, науково-технічна
ін­формація та інші об’єктивні результати науково-технічної творчос­ті людини.

Через свою складність більшість наукових і
науково-технічних досліджень та розробок провадяться спеціалізованими
установами, які займаються виключно або переважно науково-дослідними, по­шуковими,
дослідно-конструкторськими та іншими роботами. (Щодо науково-технічної
діяльності треба враховувати, що вона охоплює не тільки суто науково-технічні,
а й біологічні та інші ви­ди досліджень).

Саме діяльність названих організацій, мета
якої є задоволення відповідного попиту з боку виробників сільськогосподарської
про­дукції та інших учасників сільськогосподарського галузі економі­ки, має
формувати ринок науково-технічної продукції та визнача­ти його структуру.
Наявність ринку результатів науково-технічної творчості
сприяє визнанню як товару, хоча й наділеного специфіч­ними особливостями. Тому
результати науково-технічної творчос­ті, що виступають як товари, називають
науково-технічною про­дукцією.

Велика увага приділяється дослідженням у сфері
рослинництва та тваринництва, використанням сучасних методик ведення сіль­ського
господарства. З розвитком аграрного виробництва має зрос­ти значення договорів
про використання ноу-хау, непатентованих технічних рішень та ін.

Причому договори на використання
науково-технічної інфор­мації охоплюють не лише ті, які мають на меті
забезпечити вико­ристання вже готової науково-технічної продукції, наприклад
пев­ного сорту культурної рослини, а й ті, що опосередковують вико­нання певних
науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструк­торських робіт виконавцем на
замовлення аграрних підприємців. Такі роботи мають здійснюватись відповідно до
завдання науково­го дослідження, з метою створення певного зразка нового
виробу, конструкторської документації на нього. Аграрний підприємець може так
сформувати своє замовлення на здійснення певної нау­ково-технічної діяльності,
шо її результатом буде створення вико­навцем нової технології виробництва,
іншого нововведення. При­міром, таке завдання може полягати у виведенні,
відповідно до потреб замовника, нового сорту рослини з такими новими власти­востями,
як стійкість проти певного виду хвороб, шкідників, по­сухостійкість тощо. Так
само предметом договору можуть бути адаптовані до місцевих умов інтенсивні
технології вирощування певних культур.

Підвищення ролі замовника результатів
науково-технічної ді­яльності, в тому числі в аграрному секторі, у визначенні
напрямів наукових досліджень, їх тематики та рівня, встановлення строків їх провадження
сприяють підвищенню ролі договірного регулюван­ня відносин у сільському
господарстві.

Згідно із сказаним, відносини, що складаються
між аграрними підприємцями усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання
і виконавцями — власниками науково-технічної продукції, регулюються договорами
на створення (передачу) науко­во-технічної продукції.

Засади правового регулювання обігу
науково-технічної продукції. Крім
наведених нормативних актів, принципові аспекти правового режиму науково-технічної
продукції визначають;

— Конституція України, в ст. 41 якої
зазначається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

— Закон України від 7 лютого 1991 р. “Про
власність”, в ст. 13 якого об’єктами права власності громадян визнаються
твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові
зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послут та інші
результати інтелектуальної праці;

— Закон
України від 2 жовтня 1992 р. “Про інформацію”, в ст. 38 якого
інформація є об’єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і
держави. Інформація може бути об’єктом права власності як у повному обсязі, так
і лише об’єктом володіння, користування чи розпорядження.

Провідна роль у створенні єдиної узгодженої
системи правової охорони науково-технічної продукції відводиться новому ЦК. Від­повідно
до якого, до об’єктів права інтелектуальної власності від­несено такі
результати науково-технічної діяльності: комп’ютерні програми; компіляції даних
(бази даних); наукові відкриття; вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки;
компонування (топогра­фії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські
пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні таємниці (ст. 420).

Класифікація договорів щодо науково-технічної
продукції. Перш ніж розглянути окремі
договори щодо науково-технічної продук­ції, треба їх класифікувати з метою
створення їх певної узгодженої системи.

Як ми вже зазначали, предметами договорів щодо
науково-тех­нічної продукції може бути як готова продукція, так і та, що не іс­нує
на момент укладення договору. У першому випадку йдеться про готовий
науково-технічний результат, яким можуть бути про­ведені дослідження,
патентований (чи виведений) сорт рослин, по­рода тварин тощо. Якщо на момент
укладення договору результату немає, особа, зацікавлена в отриманні продукції
(замовник), фор­мує в технічному завданні бажаний (очікуваний) науково-техніч­ний
результат. (Для наукових досліджень такий бажаний (очікува­ний) результат може
мати негативний характер).

Відповідно першу групу договорів можна
об’єднати назвою — “Договори на передачу майнового права на
науково-технічний ре­зультат та окремих прав, що з нього випливають”.
Друга група до­говорів у ЦК дістала назву — “Договори на виконання
науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт”.
Метою цієї групи договорів у кінцевому варіанті є не тільки прове­дення,
виконання певних робіт, а й досягнення певного результа­ту, сформульованого в
завданні замовника, та його передача остан­ньому з наданням тієї сукупності
прав на отриманий результат, які визначені договором.

Договори про передачу готової
науково-технічної продукції та­кож поділяються на 2 групи:

— ті, що опосередковують передачу майнового права
інтелектуальної власності на науково-технічний результат;

— ті, що опосередковують передачу окремих прав,
які випливають із права інтелектуальної власності на результат (права на використання,
поширення тощо), згідно з отриманою ліцензією.

Відповідно до природи дослідження, що його має
здійснити виконавець, розрізняють: на виконання науково-дослідних ро­біт та на
виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт.