Поняття процесуальних строків та їх значення в адміністративному процесі

7.1 Поняття процесуальних строків та їх
значення в адміністративному процесі

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних
відносин. З ними пов’язані початок і закінчення дії правової норми
матеріального права, вони вказують на своє­часне здійснення прав і обов’язків,
визначають момент настан­ня чи припинення виконання будь-якої процесуальної
дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках зале­жить від
дотримання строків, встановлених законом для звер­нення за захистом прав та
інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і
переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Недотримання вста­новлених
законом строків тягне певні юридичні наслідки, на­приклад, відмова у
задоволенні адміністративного позову (ст. 100 КАСУ) або визнання рішення в
адміністративній справі нечин­ним у зв’язку з порушенням норм процесуального чи
матеріаль­ного права (наприклад порушення вимог, ст. 38 КУпАП).

Надаючи важливе значення правовому регулюванню су­спільних відносин у
часі, О. В. Кузьменко зазначає, що «Право — як система правових норм і
суспільних відносин — являє собою об’єктивну реальність, яка існує в часі».
Вітчизняні до­слідники П. М. Рабінович, А. В. Баб’як, В. В. Луць, В. Т.
Маляренко однозначно вказують на важливість строків у праві, з настанням або
закінченням яких пов’язані певні дії, що мають юридичне значення для реалізації
і захисту прав і законних ін­тересів учасників правовідносин. Тільки юридичні
норми здат­ні встановлювати чітко окреслені строки виконання дозволених або
необхідних дій, пов’язувати з їх закінченням обов’язкові наслідки.

У цьому зв’язку найважливішою гарантією забезпечення прав учасників
адміністративного процесу є строковість проце­суальних дій, які мають свої
часові межі, визначені процесуаль­ним законодавством. Це означає, що будь-яка
процесуальна дія має відбуватися своєчасно з дотриманням всіх принципів
адміністративного процесу в часових межах, встановлених за­коном, а у
передбачених законодавством випадках — встанов­лених судом, органом владних
повноважень (посадовою осо­бою) для здійснення процесуальних дій учасниками
адміністра­тивного процесу.

Законодавством України визначено, що процесуальні
строки — це встановлені законом або судом строки, у межах
яких вчи­няються процесуальні дії (ст. 101 КАСУ). Аналогічне визначен­ня
поняття процесуальних строків дається у Цивільному про­цесуальному кодексі
України (ст. 67), Господарському проце­суальному кодексі України (ст. 50) та
інших нормативно-процесуальних актах. Це визначення, принаймні, дає змогу
говорити про наявність двох груп (видів) строків. До першої
групи належать строки, встановлені законом, до другої групи — строки, тривалість і межі яких
визначаються судом, органом владних повноважень (посадовою особою), іншим
уповноваженим органом.

Процесуальні строки визначаються годинами, днями, міся­цями і роками, а
також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст.
101 КАСУ, статті 37—39, 263 КУпАП). Порядок і умови перебігу і обчислення
процесуального строку визначені ст. 103 КАС України, правила якої можуть бути
застосовані й повинні застосовуватися для будь-яких проваджень в
адміністративному процесі за винят­ком проваджень, пов’язаних з
адміністративним затриманням фізичної особи, коли йдеться про тимчасове
позбавлення волі, що зачіпає суттєві інтереси особи, коли перебіг
процесуального строку починається з моменту доставлення особи до органу внутрішніх
справ. Щодо інших умов обчислення процесуаль­ного строку, то варто навести
зміст ст. 103 КАС України.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після
відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його
початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число
останнього року цього строку. Наприклад, пер­шого грудня 2006 р. судом
притягнуто особу до адміністратив­ної відповідальності з накладенням на неї
стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стро­ком
на два роки. В даному випадку обмеження, пов’язані зі стягненням, тобто час дії
стягнення, закінчується першого грудня 2008 р.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число
останнього місяця цього строку. Наприклад, судом накладено на особу
адміністративне стягнення у вигляді ви­правних робіт першого грудня 2006 р.
строком на два місяці. В цьому випадку час дії стягнення закінчується першого
лютого 2007 р.

Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, при­падає на такий
місяць, що відповідного числа немає (напри­клад 31 число), то строк
закінчується в останній день цього місяця (30 числа чи 28/29 лютого).

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на пев­ний день,
вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший
неробочий день, останнім днем строку є перший піс­ля нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна
неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в
цей строк слід було вчинити процесуальну дію, де робочий час закінчується
раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен­ня позовна заява,
скарга, інші документи чи матеріали або гро­шові кошти здано на пошту чи
передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх
процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних
строків продовжується з дня по­новлення провадження.

Водночас обчислення строків у справах, пов’язаних з вибор­чим процесом
чи процесом референдуму, мають певні особли­вості. Строки у таких провадженнях
обчислюються днями і го­динами. Останнім днем строку, який має закінчитися з
настан­ням певної події (виборів, наприклад), є день, що передує дню вказаної
події. Днем бездіяльності є останній день встановлено­го законом строку, в який
мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Днем подання позовної заяви,
апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду (ст. 179 КАСУ).

Законами може бути визначено інший порядок обчислення строків.
Наприклад, строк адміністративного затримання об­числюється з моменту доставлення
правопорушника до при­міщення органу внутрішніх справ, сільської, селищної
ради, іншого приміщення для складання протоколу, а особи, яка була у стані
сп’яніння — з часу її витвереження (ч. 5 ст. 263 КУпАП); для адміністративного
арешту — з моменту ад­міністративного затримання (ч. 2 ст. 327 КУпАП). У всіх
ви­падках процесуальні строки точно визначені законом і не під­лягають жодній
зміні. Дотримання цих вимог забезпечує за­конне та своєчасне вирішення
конкретної адміністративної справи.

Таким чином,процесуальним строком визнається
визначе­ний законом або судом чи органом владних повноважень пе­ріод часу, з
перебігом якого учасники адміністративних про­ваджень виконують відповідні дії,
спрямовані на виникнення, зміну та припинення адміністративно-процесуальних
відносин щодо визнання, реалізації та забезпечення прав і законних ін­тересів
фізичних чи юридичних осіб.

 

7.2 Види
процесуальних строків та їх характеристика

В юридичній літературі існує безліч класифікацій процесу­альних строків
із застосуванням різноманітних критеріїв, най­доцільнішим з яких, на нашу
думку, є спосіб визначення проце­суальних строків та сфера регулювання суспільних відносин.

За
способом визначення строки поділяються на:

— встановлені законом;

— визначені судом, органом владних
повноважень (посадо­вою особою).

Встановлені законом строки, в свою чергу, за сферою регу­лювання
суспільних відносин поділяються на:

1. Строки звернення за захистом порушених прав.

У провадженнях у сфері управління, за загальним прави­лом, строком
звернення за захистом порушених прав вважаєть­ся один рік з моменту прийняття неправомірного рішення чи адміністративного акта,
але не пізніш одного місяця з часу
оз­найомлення громадянина з прийнятим рішенням.

У провадженнях з адміністративного судочинства для звер­нення до
адміністративного суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів особи
встановлюється річний строк, який,
якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99
КАСУ).

Водночас, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих
комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій позовну заяву може бути
подано у п’ятиденний строк із дня
прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, а позовні заяви
стосовно рішень, дій чи бездіяльності, що мали місце до дня голосування, мають
бути подані не пізніше двад­цять четвертої години дня, що передує дню
голосування. У такі самі строки подаються позовні заяви щодо оскарження рішень,
дій чи бездіяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб; кандидатів
їх довірених осіб; партій (блоків), їх посадових осіб; ініціативних груп
референдуму, офіційних спостерігачів тощо. Позови щодо оскарження рішень, дій
або бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референду­му,
членів цих комісій (що мали місце у день голосування, під час підрахунку
голосів та встановлення результатів голосування на дільниці) подаються у дводенний строк із дня прийняття та­ких рішень,
вчинення дій або допущення бездіяльності. Не піз­ніше як за два дні до голосування подається позовна заява
про уточнення списку виборців. Позовну заяву може бути подано до суду в десятиденний строк із дня, коли особа дізналася
або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інте­ресів із
приводу рішень, дій або бездіяльності державної вико­навчої служби та у триденний строк у разі оскарження постано­ви про
відкладення провадження виконавчих дій. Позовна заява про скасування реєстрації
кандидата на пост Президента Украї­ни може бути подана ЦВК до Вищого
адміністративного суду України протягом трьох днів після виявлення підстав, встанов­лених законом для скасування
реєстрації.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самовряду­вання можуть
звернутися до окружного адміністративного суду з позовною заявою про заборону
чи обмеження права на мирні збори негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів,
демонстрацій тощо. Організатори мирних зборів також мають право звернутися до
адміністратив­ного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про
усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.

В адміністративно-деліктних провадженнях строком звер­нення за захистом
порушених прав, тобто строком притягнення до адміністративної відповідальності,
виходячи із загальних пра­вил охорони прав і свобод громадян, власності,
конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і
організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання
правопорушенням, виховання громадян у дусі точ­ного і неухильного додержання
Конституції і законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян,
до правил спів­життя, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності
перед суспільством, слід вважати негайно. Водночас адміністра­тивне стягнення може бути накладене не пізніше як
через два місяці з дня вчинення
правопорушення, а при тривалому право­порушенні — через два
місяці з дня його виявлення. За офіцій­ним тлумаченням,
згідно з Рішенням Конституційного Суду Ук­раїни від 30 травня 2002 р. №
7-рп/2001 передбачені ст. 38 КУпАП строки не застосовуються у випадках
притягнення юри­дичних осіб до відповідальності у вигляді застосування фінансо­во-господарських
та адміністративно-господарських санкцій. Отже, порушення справи про
адміністративне провадження здійснюється негайно з часу вчинення
правопорушення, а на­кладення стягнення — не пізніше двох місяців (ст. 38
КУпАП).

2. Строки повідомлення про час і місце розгляду
справи.

У провадженнях у сфері управління законодавець не вста­новлює строків
повідомлення про час і місце розгляду ад­міністративної справи. Проте органом
владних повноважень (посадовою особою), іншим уповноваженим суб’єктом направ­ляється
запрошення учасникам процесу для дачі пояснень і участі у слуханнях
адміністративної справи, в якому вказуються час і місце її слухання.
Відсутність учасника адміністративного провадження не може бути перешкодою для
проведення ад­міністративного слухання.

У провадженнях з адміністративного судочинства, за за­гальним правилом,
повістка про час і місце розгляду справи повинна бути вручена особі, яка бере
участь у справі, не пізні­ше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо
в суді.

Повістка у справах, для яких встановлені скорочені строки розгляду, має
бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. При призначенні строку,
достатнього для прибуття до суду, має бути враховано:

— відстань від місця проживання
(перебування) особи, яка бере участь у справі, до місця дислокації суду;

— наявність транспортного
сполучення та інтенсивність руху транспортних засобів;

— інші умови.

Однак, в окремих випадках законодавець конкретизує стро­ки повідомлення
у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду. Наприклад, у справах
з приводу рішень, дії чи бездіяльності виконавчої служби суд повідомляє
відповідача про подання позовної заяви не пізніше ніж наступного
дня піс­ля відкриття провадження у справі; у справах щодо
реалізації права на мирні збори позивач та організатор зборів про від­криття
провадження у справі повідомляються судом негайно.

В адміністративно-деліктних провадженнях законодавець не встановлює
строків повідомлення про час і місце розгляду справи. Однак справа про
адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка
притягається до ад­міністративної відповідальності. За відсутності цієї особи
спра­ву може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її
сповіщення про місце і розгляд справи і якщо від неї не надійшло клопотання про
відкладення розгляду справи (ст. 268 КУпАП). Отже, з цього випливає, що про час
і місце розгляду справи особа повинна бути повідомлена заздалегідь. Більше
того, окремі види правопорушень розглядаються тільки в присутності особи, яка
вчинила це правопорушення, й у разі ухилення її від явки, цю особу може бути
органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.

3. Строки розгляду адміністративних справ.

У провадженнях у сфері управління, за загальними прави­лами, строк
здійснення провадження не повинен перевищува­ти тридцяти
днів із дня реєстрації заяви, скарги, початку про­вадження
за ініціативою уповноваженого суб’єкта. У разі коли розгляд адміністративної
справи не вимагає додаткових заходів, — п’ятнадцяти днів. Строк здійснення
провадження може бути продовжений, але не більш як на п’ятнадцять днів.

У провадженнях з адміністративного судочинства, за загаль­ним правилом,
питання про відкриття провадження в адміністра­тивній справі суддя вирішує не
пізніше наступного дня після над­ходження позовної заяви до адміністративного
суду або закінчен­ня строку, встановленого для усунення недоліків позовної
заяви.

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не
більше двох місяців із дня від­криття провадження у
справі, якщо інше не встановлено КАСУ. Поняття «розумний строк» визначається як
таке, що означає найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи
(без невиправданих зволікань).

Розглядаючи подання Верховного Суду України щодо конституційності
положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК України, Конституційний
Суд України дійшов висновку, що поняття «розумний строк досудового слідства» є
оціноч­ним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду
на сукупність усіх обставин вчинення і розслі­дування злочину. Визначення
розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи
обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків,
необхідність проведення експертиз та отримання вис­новків тощо. Ці положення
повною мірою відносяться і до розгляду, і до вирішення адміністративних справ.
Але за будь-яких обставин строк розгляду справи не може перевищувати двох
місяців із дня відкриття провадження у справі.

Кодексом адміністративного судочинства України передба­чені також
скорочені строки розгляду окремих категорій ад­міністративних справ. Наприклад,
у разі оскарження норма­тивно-правових актів адміністративна справа вирішується
не пізніше одного місяця після
відкриття провадження у справі; справи щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності вибор­чих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій,
органів владних повноважень, які порушують законодавство про вибо­ри,
оскарження дій кандидатів, політичних партій, офіційних спостерігачів,
вирішуються у п’ятиденний строкпісля надхо­дження позовної заяви; справи щодо скасування реєстрації кандидата
на пост Президента України — у триденний строк після надходження позовної заяви; справи щодо уточнення списку виборців
— у дводенний строк, але не пізніше
ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до
голосування — невідкладно;адміністративна справа про дострокове припинення повноважень народного депутата
Ук­раїни вирішується протягом семи днів після відкриття провад­ження у справі; справи з приводу рішень, дій
або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної ви­конавчої
служби вирішуються протягом десяти днів після від­криття провадження у справі; справи про обмеження права на
мирні збирання та про усунення обмежень на такі збори вирі­шуються протягом трьох днів.

В адміністративно-деліктних провадженнях справа про ад­міністративне
правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний строк із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним
розглядати справу, протоколу про адміністра­тивне правопорушення та інших
матеріалів справи (ст. 277 КУпАП). Законодавець встановлює для розгляду окремих
видів правопорушень скорочені строки. Наприклад, адміністративні
правопорушення, пов’язані з переробкою, заготівлею або збу­том радіоактивно
забруднених продуктів харчування, обігом наркотичних засобів, посівом та
вирощуванням снодійного маку, дрібним хуліганством та іншими, розглядаються
протя­гом доби; незаконною
торговельною діяльністю, порушенням порядку проведення зборів, мітингів — у триденний строк; дрібним викраденням чужого майна
— у п’ятиденний строк; з порушеннями
використання газу, електричної і теплової енергії — у семиденний
строк. Таким чином, справи про адміні­стративні
правопорушення розглядаються протягом:

— однієї доби;

— трьох днів;

— п’яти днів;

— семи днів;

— п’ятнадцяти днів.

Установлення законодавцем таких скорочених строків по­яснюється тим,
що: по-перше, адміністративні правопорушен­ня легко встановлюються і не
потребують багато часу для їх розслідування; по-друге, за скороченим строком
розглядаються справи найбільш суспільно значущі (реалізація радіоактивно
забруднених продуктів харчування) і з метою припинення пра­вопорушення має бути
строкова реакція державних органів; по-третє, оперативність реагування на
вчинені правопорушен­ня носить превентивний характер щодо вчинення більш тяж­ких
правопорушень (злочинів), а також виховний характер щодо правопорушника та
оточуючих його громадян.

4. Строки оскарження постанов у справі та перегляду
справи.

Скарга щодо перегляду адміністративного акта, прийнятого органом
владних повноважень (посадовою особою), подається протягом тридцяти днів після набрання ним чинності.

У провадженнях з адміністративного судочинства, за загаль­ним правилом,
заяви про апеляційне оскарження подаються:

— щодо ухвали суду першої
інстанції — протягом п’яти днів із
дня проголошення ухвали;

—щодо постанови суду протягом десяти днів.

Апеляційні
скарги подаються:

— на ухвалу суду першої інстанції
— протягом десяти днів після подання
заяви про апеляційне оскарження;

— на постанову суду — протягом двадцяти днів.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач
постановляє протягом трьох днівпісля отримання апе­ляційної скарги.

Розгляд апеляційних скарг здійснюється у строки, встанов­лені для
розгляду адміністративних справ судом першої інстан­ції, тобто протягом розумного строку, але не
більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом од­ного місяця після набрання законної сили
рішенням суду апеля­ційної інстанції безпосередньо до адміністративного суду
каса­ційної інстанції. Питання про відкриття касаційного провад­ження вирішує
суддя-доповідач у п’ятиденний строк,про що постановляє відповідну ухвалу. Попередній розгляд справи має бути
проведений протягом п’яти днів після
складення доповіді суддею-доповідачем. Розгляд касаційної скарги здійснюється у
строки, встановлені дня розгляду адміністративних справ су­дом першої
інстанції, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяцівіз дня відкриття провадження у справі.

При оскарженні за винятковими або нововиявленими об­ставинами скарга
подається протягом одного місяця з
дня від­криття таких обставин.

Оскарження судових рішень за наслідками розгляду справ щодо рішень, дій
або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій,
уточнення списку виборців, дій або бездіяльності органів владних повноважень,
їх посадових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, оскаржен­ня
дій кандидатів у депутати, їх довірених осіб, партії, офіційних спостерігачів
тощо може бути здійснене в апеляційному порядку у дводенний
строк із дня їх проголошення, а оскарження судових рішень,
ухвалених до дня голосування, — не пізніше двадцять
четвертої години дня, що передує дню голосування.

Справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом рефе­рендуму, суд
апеляційної інстанції розглядає у дводенний строк після закінчення строку апеляційного оскарження.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопо­рушення в
адміністративно-деліктних провадженнях може бути подана протягом десяти днів із дня винесення постанови. Для
розгляду цієї скарги, а також протесту прокурора законодавець встановлює десятиденний строк із дня їх надходжень, якщо
інше не встановлено законами України.

5. Строки виконання постанов у справі.

У провадженнях у сфері управління адміністративний акт може бути
звернений до виконання протягом року,
але не рані­ше закінчення строку для його оскарження.

У провадженнях з адміністративного судочинства виконан­ня постанови
суду тісно пов’язане з набранням судовим рішен­ням законної сили (ст. 254 КАС
України). Постанови суду ви­конуються негайно після набрання ними законної сили. За рі­шенням суду може бути
відстрочення і розстрочення виконання судового рішення (ст. 263 КАС України).

В адміністративно-деліктних провадженнях постанова звер­тається до
виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову, протягом трьох місяців із дня її винесення. У разі
пропуску цього строку постанова про накладення адміністра­тивного стягнення не
підлягає виконанню.

6. Строки, тривалість і межі яких визначаються
судом, ор­ганом владних повноважень (посадовою особою).

З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду спра­ви, а також
з’ясування можливості врегулювання спору до су­дового розгляду справи суддя,
який одержав позовну заяву, або суддя-доповідач апеляційної чи касаційної
інстанції можуть встановлювати строк:

а)
для усунення недоліків позовної заяви;

б)
для підготовки справи до судового розгляду;

в)
проведення попереднього судового засідання;

г) для підготовки відповідача до справи у зв’язку зі зміною позивачем
позовних вимог;

ґ) на який зупиняється провадження в разі заявлення обґрунтованого
клопотання стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на
предмет спору;

д)
для подання заперечення на апеляційну скаргу;

е) для вивчення змінених апеляційних вимог і подання за­перечення;

є)
для подання заперечення на касаційну скаргу;

ж)
звернення адміністративного акта до виконання;

з)
відстрочки виконання адміністративного акта.

Суд може встановити строки і для вчинення інших проце­суальних дій,
якщо такі строки не встановлені законом.

Орган владних повноважень, посадові особи, уповноважені розглядати
адміністративні справи, також можуть встановити строки для надання необхідних
матеріалів справи, що встанов­люють докази, залучення до справи відповідних
документів, довідок, якщо такі строки не встановлені законом, а всебіч­ність,
повнота та об’єктивність розгляду і вирішення справи потребують додаткових
досліджень.