Тема 4. Ринковий механізм регулювання економічних відносин

1. Суть і функції ринку. Принципи ринкової економіки

Ринкова економіка – це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, які здійснюються за допомогою грошей в умовах плюралізму всіх форм власності, вільної конкуренції і ціноутворення, що забезпечує ефективність вирішення соціально-економічних проблем.

Ринок  – фаза обміну в процесі суспільного виробництва;

– економічний простір (місце, територія, зона), на якій здійснюється обмін товарів;

– система виробничих відносин (зокрема, товарогрошових), які виникають в процесі купівлі-продажу послуг і товарів між виробниками і споживачами.

Для ефективного функціонування ринку необхідні такі умови:

1. Різноманітність форм власності.
2. Створення ринкової інфраструктури.
3. Вільна конкуренція.

Досконалий ринок характеризується такими моментами: великий і регулярний попит, необмежена кількість учасників господарської діяльності, абсолютна мобільність чинників виробництва, наявність інформації.

Принципи функціонування ринку:

   –  Принцип свободи діяльності:

         а) надання суб’єктам прав власності та підприємницьких прав;

         б) ліквідація надмірних обмежень на форми, види, обсяги підприємницької діяльності.

   –  Принцип вільного ринкового ціноутворення.

   –  Принцип переваги споживача.

   –  Принцип відкритості економіки.

   –  Принцип договірних, контрактних відносин.

   –  Принцип державного регулювання ринкових відносин

(за допомогою податкового, фінансово-кредитного механізмів, державних програм, антимонопольних заходів, трудового законодавства).

В процесі регулювання суспільного відтворення ринок виконує шість таких функцій: інформаційна, посередницька, стимулювання ефективного господарювання, раціонального використання органічних ресурсів людиною і суспільством, розподілу і обміну, пропорційності, санування.

Ринкові механізми:

   –  потреби, інтереси, запити споживачів;

   –  інтереси і ціни виробників;

   –  об’єктивні економічні закони товарного виробництва;

   –  держсектор і державне регулювання економіки.

Характеристики ринків – стабільність, динаміка.

Переваги ринку:

–  гнучкість, висока адаптивність (тобто пристосовність) до умов, що змінюються;

–  ефективний розподіл ресурсів;

–  свобода вибору та дій виробників і споживачів;

–   максимальне використання досягнень НТР;

–  спроможність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів і послуг.

Недоліки ринку:

   –  не сприяє збереженню невідтворних ресурсів;

   –  ігнорує потенційно негативні наслідки рішень, що приймається;

   –  не створює стимулів для виробництва товарів і послуг суспільного (колективного) користування;

   –  не гарантує повної зайнятості та стабільного рівня цін;

   –  не забезпечує дієвої мотивації фундаментальних досліджень в науці;

   –  схильний до нестабільного розвитку.

Нормальний ринок базується на сукупності таких інститутів: правова система;органи державного контролю і регулювання; асоціації, союзи споживачів, підприємців і працівників (професійні союзи), ринкова інфраструктура.

2. Класифікація ринків

1. По об’єктах: ринки робочої сили, засобів виробництва, споживачів, позичкових капіталів, послуг, технологій, духовних благ тощо.
2. У просторовому відношенні: локальний, регіональний, національний, регіональний по групі інтегрованих країн, світовій ринки.
3. По механізму функціонування: вільний, монополізований, державно-регульований і планово-регульований ринки.
4. По рівню насиченості: рівноважний (за обсягом і структурою), дефіцитний і надмірний.
5. По формах власності: приватний, державний, кооперативний.
6. По організації ринкового обміну: оптовий, роздрібний, експортний, імпортний.
7. По видах конкуренції: ринок довершеної і недосконалої конкуренції.
8. По ступеню зрілості ринкових відносин: розвинений і такий, що формується.
9. З погляду відповідності чинному законодавству: легальний, тіньовий.
10. По рівню насиченості товарами: дефіцитний, рівноважний, надмірний.
11. По характеру і рівню попиту і пропозиції на ринку: ринок продавців і покупців.
12. По характеру взаємин між продавцем і покупцем: ринок вільний, замкнутий і регульований.

3. Ринкова інфраструктура

Інфраструктура ринкової економіки – це сукупність пов’язаних між собою спеціалізованих інститутів, що діють в межах особливих ринків і виконують певні функції по забезпеченню нормального режиму їх функціонування.

Інфраструктурна діяльність включає:

   –  збір, узагальнення і розповсюдження економічної інформації;

   –  спеціальне вивчення ринку з метою збільшення продажів;

   –  публічне надання інформації про господарюючі суб’єкти, товари і послуги;

   –  оцінка окремих господарюючих суб’єктів та інструментів їх діяльності.

Складовими частинами інфраструктури ринку є: державне організаційно-правове забезпечення у формі різноманітних державних структур регулювання і контролю, кредитна система і комерційні банки, емісійна система і емісійні банки, різноманітні системи посередників, зокрема товарні, сировинні і фондові біржі, аукціони, ярмарки, торги, державні та недержавні органи сприяння зайнятості (біржі праці), державні та недержавні страхові компанії, рекламні та інформаційні агентства, засоби масової інформації, різні інвестиційні фонди, комерційно-виставкові комплекси, професійні союзи тих, що працюють по найму, система вищої і середньої професійної освіти на державному і приватному рівнях, митна система, консультаційні компанії, зони вільного підприємництва.

4. Держава і ринок

Державне регулювання економічних і соціальних відносин – це цілеспрямована діяльність держави по забезпеченню стабільності і бажаних темпів відтворення загальних народногосподарських умов, нормального функціонування товаровиробників.

Ця діяльність здійснюється на підставі використання правових, бюджетно-податкових та інших норм, а також різних форм планування, прогнозування і проектування.

Важливим інструментом є державні капітальні вкладення, державні закупівлі та державні соціальні витрати.

Відповідно до законодавства держава бере на себе такі функції:

1. Фінансування пріоритетних напрямів наукових досліджень і програм підготовки кваліфікованої робочої сили.

2. Фінансове заохочення модернізації устаткування і зростання його продуктивності, розробка заходів розвитку експортного потенціалу.

3. Фінансування програм з охорони природи.

4. Регулювання загальнонаціональної системи соціального страхування як найважливішого елементу відтворення робочої сили.

Державний бюджет і фінансова система впливають на підприємницьку діяльність, формуючи різні поєднання стимулів, держава  направляє  їх діяльність в русло здійснення соціальних завдань, важливих для всього суспільства.

Податкова політика, як і державне інвестування, використовується для стимулювання економічного зростання, НТП, зміни пропорцій, підвищення експортної конкурентоспроможності товарів.