Католицизм, як напрям в християнській релігії

Католицизм, як напрям в
християнській релігії. Католицький культ

Католицизм є дуже своєрідним
напрямом в християнській релігії. Те ж можна сказати і про католицький культ. В
ньому широко використовують засоби емоційного впливу на почуття віруючих. Йому
притаманні пишність, врочистість. Богослужіння супроводжується органною
музикою, сольними та хоровими співами. Мета цього полягає в тому, щоб вплинути
на почуття віруючих, їхню уяву, викликати релігійний екстаз. Богослужіння в
католицькому культі ведеться латиною, незрозумілою для більшості віруючих.

Надзвичайно велику роль в
католицтві відіграє культ Богородиці, або Мадонни. Християнство запозичило цей
культ у більш древніх релігій, де Богородиця шанувалась як Богиня – мати,
Богиня родючості. В християнській релігії Богородиця була персоніфікована в
діву Марію, що народила від Святого Духа дитину Ісуса, сина Божого. В
католицтві шанування Богородиці піднесено до догмату, а її культ до певної міри
навіть відсунув на другий план культ Бога – отця і самого Христа. Культ Мадонни
допомагає католицтву впливати на мільйони віруючих жінок. Католицька церква
навіює жінкам, що в діві Марії вони мають свою заступницю перед Богом, що
Мадонна може допомогти їм у всіх життєвих труднощах. Католицизм гасить, таким
чином, громадську активність жінок.

Поряд із вшануванням Богородиці
значне поширення в католицизмі набуває культ святих, поклоніння реліквіям і
мощам.

Фабрикація «святих» і «блаженних»
була і залишається прибутковою справою для Ватикану. За весь час існування католицької
церкви всього було проголошено близько 20 тисяч святих і майже 200 тисяч
блаженних. Цей процес пожвавішав в останні десятиріччя.

Папа Пій ХІ оголосив за 17 років
свого понтифікату 34 святих і 496 блаженних, а Пій ХІІ проголошував в
середньому по 5 святих і 40 блаженних в рік. Процедура вибору святих має назву
«канонізація», а блаженних – «блатифікація».

У церквах і монастирях Західної
Європи віруючим виставляли й виставляються донині на поклоніння такі «святині»,
як пуповина Христа, його нігті і волосся, молоко Богородиці, залишки хреста, на
якому був нібито розіп’ятий Христос. В значній кількості представлені тіла і
голови християнських «святих». Підраховано, що в католицьких храмах зберігалися
в загальній кількості 5 тіл і 7 голів святого євангеліста Матвія, 8 тіл і 9
голів святого євангеліста Луки, 16 тіл святого апостола Петра тощо.

Обман і здирництво були
постійними супутниками католицької церкви упродовж її історії. Цим цілям
служили не тільки продаж індульгенцій і виготовлення «святих» реліквій, а й
фабрикація всіляких «чудес»: оновлення ікон, «плачучі ікони», «чудесні»
зцілення тощо. Кожне таке «чудо» всіляко рекламувалося церквою з метою
привернення віруючих і пожвавлення настроїв у масах. Наприклад, в Португалії
було сфабриковане «чудо» католицьким духівництвом. В цій країні центром
спекуляції на «чуді» стало село Фатіма, де, за твердженнями церковників,
Богородиця явилась трьом селянським дівчатам. Звісно ж, туди почалося
паломництво хворих і калік.

Католицька ідеологія надзвичайно
рухома. Це яскраво виявилося в рішеннях другого Ватиканського собору. Собор
переглянув чимало уявлень, які перестали відповідати завданням збереження
релігії. На соборі, внаслідок чотирьохрічних суперечок, були прийняті 16
документів, котрі розкривають суть сучасного католицького модернізму. В числі
цих 16 соборних документів необхідно виділити 4 «конституції»:

1. «Про літургію»,

2. «Про церкву»,

3. «Про одкровення»,

4. «Тринадцяту схему»;

Також було прийнято дев’ять
декретів: про пастирський обов’язок єпископів, про східні католицькі церкви,
про чернецтво та інші.

Соборна конституція про літургію
дозволяє спрощення багатьох обрядів і пристосування їх до особливостей місцевих
умов. Зокрема було дозволено частину меси проводити не латиною, а місцевою мовою
з використанням національної музики.

Конституція рекомендує більше
часу відводити проповідям, а богослужіння проводити декілька разів на день, щоб
особи, зайняті на виробництві, могли відвідати його в інший час.

Собор виніс рекомендації щодо
включення в католицький культ елементів місцевих релігій, зближення з іншими
християнськими церквами, визнання таїнств і обрядів, здійснених над католиками
в інших християнських конфесіях. Зокрема, визнано дійсним хрещення католиків у
православних храмах, а православних – у католицьких. Більше того, католикам
Китаю дозволялося поклонятися Конфуцію, вшановувати за китайським звичаєм своїх
предків тощо.

На відміну від інших напрямів у
християнстві, католицизм має міжнародний центр керування – Ватикан і голову
католицької церкви – Папу Римського, що обирається на все життя.

Догмат про чистилище був введений
Флорентійським собором у 1439 р. і підтверджений Тридентським собором у 1562 р.
Це місце, де перебувають душі грішників перед тим, як потрапити у потойбічний світ.
Цей догмат повинен стимулювати пожертвування на користь церкви з боку рідних і
близьких померлого католика, вселяти надію, що часті пожертвування, наймання
служб за упокій душі небіжчика прискорюють очищення від гріхів і допомагають їй
швидше потрапити до царства Божого. Православні не визнають цього догмату.

Католики зобов’язані вірити в непорочне
зачаття Ісуса Христа і його матері діви Марії, так само в те, що Божа матір
тілесно вознеслася на небо, царствує там зі своїм сином і Богом.

Особливе значення в католицизмі відіграє
догмат про непогрішимість папи римського, коли він виступає з питань релігійної
віри і моралі. Цей догмат був прийнятий першим Ватиканським собором у 1870 р.
Православні віруючі, протестанти цих католицьких догматів не визнають.

Багато специфічних особливостей має культ
католицької церкви. Богослужінню притаманна пишна театралізованість. Вона
відправляється переважно латиною і в супроводі музики. В інтер’єрах храму
домінують скульптури. Під час богослужіння католики в храмі сидять, коли стають
на коліна, то підкладають подушечки. Вони хрестяться п’ятьма пальцями з лівого
плеча на праве.

Певні відмінності є і в обрядах католицької
церкви. Обряд хрещення дітей проводять -у два етапи. Спочатку дають ім’я
новонародженому і кроплять його водою. Миропомазання, або конфірмація
(прийняття релігійної віри), здійснюється у 10—14 років, обов’язково єпископом.
Віруючих після сповіді причащають, в основному прісним хлібом, а служителі
культу причащаються хлібом і вином.