2. Закони, категорії та методи геополітичної науки
2. Закони, категорії та методи геополітичної науки
До класичних законів геополітики належать:
1) закон фундаментального дуалізму;
2) закон посилення фактору простору в людській історії;
3) закон синтезу суші і моря.
Закон фундаментального дуалізму – проявляється в географічній будові планети і в історичній типології цивілізацій. Цей дуалізм полягає у протиборстві телурократії (“сухопутної могутності”) та таласократії (“морської могутності”). Держави телурократії – стародавні Спарта і Рим, які були представниками військово-авторитарної цивілізації. Типовими зразками таласократії виступають стародавні Афіни і Карфаген.
Для телурократії характерні чітко визначені кордони, фіксований простір, стабільність, що проявляється в осілості, стійких моральних нормах і юридичних законах, яким підпорядковується все населення. Для мешканців телурократичної держави притаманне почуття колективізму, збагаченню.
Таласократія, навпаки, є більш динамічною і прихильною до технічного прогресу. Індивідуум, який перебуває серед водної стихії, може вижити тільки в екстремальних умовах. Доволі часто йому доводиться ризикувати життям, приймати нестандартні рішення.
Жителі моря, на відміну від мешканців суші, розвиваються активніше, легко приймають і відмовляються від певних моральних і культурних цінностей, завжди прагнуть йти вперед, не зупиняючись перед труднощами на своєму шляху.
Отже, згідно з цим законом геополітики, упродовж усієї історії людства протистоять між собою суша і море. Це приводить до того, що дві стихії — земля і вода символізують два способи буття людей, формують у них два види поведінки.
Закон посилення фактору простору в людській історії. До моменту кінцевої перемоги США в холодній війні геополітичний дуалізм розвивався в раніше заданому напрямі — таласократія і телурократія вели жорстоку боротьбу за простір, посилюючись у економічному та військово-політичному плані. Ця боротьба тривала з перемінним успіхом як таласократії, так і телурократії. Починаючи з епохи великих географічних відкриттів зростав вплив таласократії. Доказом переваги таласократії було створення великих колоніальних імперій, передовсім англійської.
Аналізуючи дію закону посилення фактору простору в сучасних умовах, російський політолог Дугін пропонує чотири варіанти подальшого розвитку:
1) перемога таласократії цілком відмінює цивілізацію телурократії;
2) перемога таласократії завершує цикл протистояння двох цивілізацій, але не розповсюджує свою модель на весь світ;
3) поразка телурократії — явище тимчасове, бо Євразія ще повернеться до своєї континентальної місії, але в новій формі;
4) перемога телурократії, яка переносить свою модель на всю планету.
Закон синтезу суші і моря — третій класичний закон геополітики. Йдеться про одне з ключових понять геополітики — “берегову зону”, або “Rimland” — фрагмент таласократії чи телурократії. Хоча “берегова зона” згадувалася багатьма вченими, однак дане поняття до наукового обігу вперше ввів американський учений Ніколас Спайкмен (1893—1943). На його думку, саме “Rimland”, а не “Heartland”, являє собою ключ до світового панування. Від нього надходять імпульси до простору, який іменують “Heartland“, отже “той, хто домінує ним, той домінує над Євразією, тримає долі світу в своїх руках“. А. Дугін називає “Rimland” “ключовою категорією”, “островом і кораблем”, “прикордонною зоною” тощо
Серед багатьох категорій геополітики основною вважається контроль над простором. Територія, яку контролює чи намагається контролювати держава. Часто вживають поняття геостратегічний простір — світовий простір, який включає поверхню земної кулі та прилягаючий до неї повітряно-космічний простір, де можуть виділятися райони (регіони, зони) життєво важливих національних інтересів тієї чи іншої держави.
Простір, який контролюється державою чи союзом держав, найчастіше називають геополітичним полем.
Сучасні дослідники розрізняють:
– ендемічне поле — простір, який контролюється державою тривалий час, і який визнається сусідами;
– прикордонне — територія, яка перебуває під контролем даної держави, але недостатньо освоєна в демографічному, економічному та політичному плані;
– перехресне — простір, на який претендують кілька суміжних держав;
– тотальне — безперервний простір;
– геополітична опорна точка — місце (територія), яке перебуває поза тотальним полем, контролюється якою-не-будь державою, але комунікації до цієї території належать іншій чи іншим державам;
– метаполе — простір, який одночасно освоюють декілька держав.
Геополітичні відносини – це відносна єдність і боротьба різних світових сил. Це боротьба протилежностей: суші і моря, центру і периферії.
Баланс сил – ще одна з категорій, що використовується в геополітиці. За допомогою цієї категорії можна оцінити, як розподілені сили держав на світовій арені.
Інтерес – категорія геополітики, яка дозволяє визначити загальний політичний курс країни, шляхом аналізу та оцінки інтересів держави і нації.
Експансія – будь-які територіальні придбання або встановлення військово-політичних сфер впливу.
Геополітика використовує різні методи вивчення відповідних явищ і процесів. Як правило, вони розроблялися в інших науках: політичній географії, історії, соціології, політології та ін. В принципі це можуть бути будь-які методи, застосовувані наукою: системний, діяльнісний, порівняльний, історичний, нормативно-ціннісний, функціональний, інституційний та ін.
Системний метод в якості основного використовує структурно-функціональний підхід, яким добре володіли К. Маркс, Т. Парсонс. Суть його полягає в розгляді кожної сфери суспільного життя, науки, зокрема геополітики, як цілісного, складно організованого і саморегульованого організму, що знаходиться у безперервній взаємодії з навколишнім середовищем за допомогою входів і виходів системи. Будь-яка система прагне до самозбереження і виконує певні функції, найважливішою серед яких є розподіл цінностей і ресурсів та забезпечення прийняття громадянами розподільних рішень як обов’язкових.
Діяльнісний метод орієнтований на вивчення залежності поведінки індивідів або груп від їх включення в більш глобальні спільності, а також на дослідження психологічних характеристик націй, класів, натовпу, малих груп і т.п.
У геополітиці діяльнісний метод спрямований на аналіз геополітичної діяльності в динаміці. Вона розглядається як специфічний циклічний процес, що має конкретні стадії (або етапи): визначення цілей діяльності, прийняття рішень; організація мас і мобілізація ресурсів на їх здійснення; регулювання діяльності груп, мас; контроль за досягненням поставлених цілей; аналіз результатів діяльності та постановка нових цілей і завдань.
Порівняльний метод передбачає зіставлення однотипних явищ життя для виділення їх спільних рис та специфіки, знаходження оптимальних шляхів вирішення завдань і т.п. Даний метод дозволяє плідно використовувати досвід інших народів і держав.
Історичний метод вимагає вивчення всіх явищ життя в послідовному тимчасовому розвитку, виявлення зв’язку минулого, теперішнього і майбутнього.
Сутність нормативно-ціннісного методу – в його назві. Він включає в себе з’ясування значення тих чи інших фактів, явищ для держави, особистості, оцінку цих фактів або явищ для блага країни, індивіда. Оцінка дається з позицій справедливості чи несправедливості, поваги чи нехтування свободи народів інших країн. При цьому передбачається, що політик, державний діяч повинен у своїй діяльності, при прийнятті рішень виходити із загальновизнаних етичних цінностей і норм і відповідно до них поводитися.
Функціональний метод вимагає ретельного вивчення залежностей між різними сферами суспільного життя або між країнами або групами країн: їх економічними, політичними відносинами, рівнями військових контактів або протистояння, щільністю заселення території країни і ступенем урбанізації населення, політичною активністю громадян і висот морально-психологічного духу і т.п.
Інституційний метод орієнтує на вивчення діяльності інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність – функціонування держави, партій, організацій, об’єднань тощо.