39. Становлення та розвиток концепції «панславізму»

Становлення та розвиток концепції «панславізму»

У середині XIX століття група слов’янофілів створила геополітичну течію панславізму, що виступало з позицій захисту інтересів і безпеки слов’ян усього світу, об’єднання слов’янських народів навколо єдиної ідеї в загальнослов’янську цивілізацію для спільного вирішення міжнародних проблем.

Ця течія особливо посилилася в період боротьби проти Османської імперії і напередодні Кримської війни 1853 – 1856 рр.. Основним представником цієї течії в Росії був М. Данилевський, що вважається основоположником цивілізаційного підходу в геополітиці. У своїх працях він представляє Росію як захисницю національних і релігійних інтересів всіх слов’янських народів, закликає їх до згуртування навколо неї і спільними зусиллями до звільнення від Османського панування.

Витоки панславізму сходять до кінця XVIII – початку XIX століть. У той період група інтелігентів, що представляли різні слов’янські й неслов’янські народи, які боролися проти Османської панування (чехів, хорватів, сербів, румунів, болгар та інших), провела широкі дискусії щодо слов’янської солідарності. У цих дискусіях ідеї панславізму вперше були висунуті відомими діячами чеського національного руху і вченими – П. Шафариком і Й. Добровським.

Це і стало основою для виникнення геополітичної течії панславізму. Його члени піднесли голос за початок великої слов’янської (панславістської) боротьби проти германізації слов’янських народів, що перебували у складі Імперії Габсбургів, а також експлуатації слов’янських земель, захоплених Османами.

У наступні роки панславізм під назвою «ілліризму» широко поширювався в Сербії та Хорватії видними громадськими діячами – поетом Людевітом Гаєм та істориком Іваном Сакцінским. Ця течія, що охопила всі південнослов’янські землі, обгрунтовувала ідею створення слов’янської держави – «Великої Іллірії», і закликала слов’янські народи, скинувши німецьке і турецьке панування, об’єднатися в єдиній іллірійській державі.

У панславізмі слід особливо виділити і русофільську лінію. Прихильники цієї лінії виступали за «проросійську» об’єднавчу ідею згуртування слов’янських народів навколо Росії, уніфікацію з нею їх мов і культур. Окрім представників Росії на чолі з М. Данилевським, ця течія мала чимало прихильників у Сербії – Вука Караджича, в Чорногорії – Петро Нєгоша, і в інших країнах. Їх об’єднавча ідея була звернена до єдиної незалежної слов’янської держави – великої Росії.