Критерії ефективності процесу політичного консультування
Критерії ефективності процесу політичного консультування
Ефективність політичного консультування завжди визначається ступенем вирішення поставлених завдань, рівнем відповідності намічених і отриманих результатів.
Водночас консультування як особливий процес взаємодії клієнта і фахівця передбачає і виділення більш приватних критеріїв їх взаємодії, що визначають досягнення спільної мети. У даному випадку великий вплив на вирішення завдань надають морально-етичні фактори, дотримання ними моральних норм у взаєминах.
Центральне значення в цьому питанні має характер взаємодії клієнта і консультанта. Успішність їх взаємовідносин закладається вже очікуваннями клієнта від майбутньої зустрічі з фахівцем. Як показала практика, клієнти нерідко керуються абсолютно певними стереотипами, які як би програмують подальшу співпрацю. Так, клієнт може перебувати під впливом стереотипів “консультанта-лікаря” (який передбачає, що фахівець обов’язково поставить вірний діагноз і “вилікує” ситуацію), “вчителя” (що характеризує образ консультанта як мудру і знаючу людину, здатну навчити правильним підходам будь-якого охочого), “консультанта в кишені” (формуює образ фахівця як людини, здатну зробити що завгодно за бажанням клієнта), і т.д.
У свою чергу і консультант відчуває вплив стереотипів по відношенню до клієнта, представляючи його то “грошовим мішком”, якому можна продати яку завгодно інформацію; то “наглядачем”, який буде відслідковувати кожен його крок і заважати роботі; то “приятелем”, з яким можна домовитися про що завгодно, використовуючи свої здібності до дружнього спілкування і т.д.
Тому першорядною вимогою до процесу консультування має стати придушення образів стереотипізованого мислення. Між клієнтом і консультантом повинен бути укладений своєрідний “психологічний” контракт, який сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці.
Будучи фахівцями і носіями професійної інформації, клієнт і консультант можуть по-різному дивитися на проблему, але визначати її характер і виробляти шляхи вирішення повинні спільно. При цьому клієнт не повинен втручатися і тим більше контролювати професійні аспекти діяльності консультанта, але і консультант не повинен розширювати своє інформаційне поле за рахунок відомостей, які не відносяться до розв’язуваної задачі.
У процесі взаємодії консультант повинен неухильно керуватися інтересами справи, не підлаштовуватися під прагнення клієнта і не створювати видимість благополуччя, намагатися отримати заздалегідь запрограмовані результати. Отримавши ж ті чи інші висновки і рекомендації, він ні в якому разі не повинен тиснути на клієнта, наполягати на впровадженні пропонованих ним нововведень. Він не повинен забувати, що його рекомендації – тільки частина управлінської інформації, існуючої в контексті стратегічних (довгострокових) задумів клієнта, що саме клієнт несе відповідальність за прийняття рішень.
Консультанти часто мають доступ до конфіденційної і ексклюзивної інформації, що зачіпає репутацію організації або окремих осіб і яка може мати комерційну цінність, тому вони повинні особливо ставитися до її використання і обробки, не допускаючи витоку інформації і тим більше не перетворюючи її на знаряддя одержання прибутку. Консультант повинен всіляко берегти честь і гідність свого клієнта. Але при цьому консультанти не повинні заради збереження певної лояльності клієнта переходити норми суспільної моралі, переступати принципи професійного кодексу, що забороняє їх участь у фальсифікації даних, використання методів інформаційного терору, психологічного тиску на громадян.