Феміністський рух та його значення для становлення концепції паритетної демократії
Феміністський рух та його значення для становлення концепції паритетної демократії
Важливий, як теоретичний, так і практичний, вплив на формування сучасних наукових підходів до розуміння гендерних відносин здійснив феміністський рух, який підкріплювався певним розвитком відповідної теоретичної бази. Як відомо, термін «фемінізм» буквально означає «жіночий напрямок», але феміністи вважають, що цінність чоловіків і жінок однакова, а їхні економічні, політичні, соціальні та юридичні права мають бути рівними.
Три «хвилі», які звичайно виділяються в історії жіночого руху та фемінізму, справили відчутний вплив саме на формування сучасних уявлень щодо гендерних відносин:
Середину XIX — початок ХХ ст. вважають періодом «першої хвилі» фемінізму. Його найяскравішими представницями були суфражистки — учасниці руху за отримання жінками права голосувати: Х. Тейлор, м. Фуллер, Х. Мартинью (Англія), Л. Мотт, Е.С. Стептон (США). Коли рівність прав, і не лише виборчих, була досягнута, голос радикальних феміністок не тільки не згас, а навпаки — посилився. За уважного розгляду виявляється, що радикальний фемінізм вимагає зовсім не рівних з чоловіками прав, а чоловічої душевної організації для жінок.
Під «другою хвилею» розуміють ідеї та дії, пов’язані з жіночим визвольним рухом, який почав розвиватися з 1960-х років і виступив за юридичну та соціальну рівність жінок і чоловіків.
«Третя хвиля» є продовженням «другої хвилі» і реакцією на її невдачу. Вона почала зароджуватися в 1980-1990-і роки і збіглася за часом з розвитком власне гендерного підходу. Цей підхід пов’язаний з визнанням «множинності» як жіночих, так і чоловічих світів, з акцентом на «відмінності», і з увагою до конструювання різними суспільствами своїх варіацій «жіночності» і «мужності».
Крім того, з’явилося прагнення до більш «збалансованого» вивчення не тільки жінок, але і чоловіків як гендерних суб’єктів. Для нових, власне гендерних, досліджень характерно вивчення різних сфер людського життя, де зберігається нерівність між статями – релігії, шлюбних відносин, сексуального і домашнього насильства, сексуальності, роботи, де зберігається нерівність у зарплатах (на середньостатистичному рівні), розподіл домашніх обов’язків і обов’язків по догляду за дітьми та їх вихованню.
Таким чином, у третій хвилі відбувся перехід від «фемінізму рівності» до «фемінізму відмінності», а також від фемінізму до постфемінізму.
Отже, у 80-ті рр. XX ст. відбувся перехід від аналізу патріархату і специфічного жіночого досвіду до аналізу гендерної системи, ознаменувавши собою перехід від фемінізму до власне гендерних досліджень.
Фемінізм означає загальну назву суспільного руху за дотримання паритету в наданні громадянських прав жінкам і чоловікам. Сьогодні є чимало визначень цього феномена.
Фемінізм — це:
1) цілісна теорія, пов’язана з характером глобального пригнічення жінок і їх підпорядкування чоловікам;
2) соціополітична теорія і практика, що прагне до вивільнення жінок від чоловічої переваги та експлуатації;
3) соціальний рух, що включає в себе стратегічну конфронтацію з ґердерно класовою системою;
4) будь-яка ідеологія, що полягає в діалектичному протиріччі з усіма жінконенависницькими ідеологіями та ідеями.