Гендерні індикатори Індексу розвитку людського потенціалу
Гендерні індикатори Індексу розвитку людського потенціалу
Сьогодні моніторинг та оцінка рівня розвитку та ефективності гендерної політики держави на світовому та національному рівні здійснюється за декількома індикаторами, які містяться в «Індексі розвитку людського потенціалу» (HDI), що був започаткований Програмою Розвитку ООН у 1990 р. та публікується у відповідних щорічних доповідях Організації. Це агрегований зведений індекс, що визначає рівень середніх досягнень країн за трьома основними напрямками:
- очікувана тривалість життя;
- рівень грамотності населення країни і очікувана тривалість навчання;
- рівень життя, оцінений через валовий національний доход на душу населення.
Був введений в якості альтернативи традиційних показників національного розвитку, таких як рівень доходів і темпи економічного зростання.
У 1995 році ООН були розроблені два додаткових гендерних індикатори для корегування Індексу розвитку людського потенціалу – GDI та GEM.
Гендерний індекс людського розвитку (GDI) – це показник, який відображає становище в країні за такими ж напрямами як і HDI, але бере до уваги нерівність досягнень жінок та чоловіків. GDI падає коли знижується рівень досягнень обох статей: як жінок, так і чоловіків, а також коли в країні розрив у досягненнях статей збільшується.
Ступінь гендерної довіри або ступінь реалізації прав жінок (GEM). Цей показник фокусується на трьох змінних, що відображають: участь жінок в процесі прийняття політичних рішень, їх доступ до професійних можливостей та рівень їх доходів. Цей показник розкриває рівень залучення до державного управління жінок та їх роль у процесах демократизації та розвитку держави, тому що визначає участь жінок і чоловіків у політичному житті, співвідношення кількості адміністративних, управлінських, професійних посад, які обіймають чоловіки і жінки, на частці прибутків, залежно від їхнього гендерного статусу. Значення цього показника найвищі у країнах Британської Співдружності Націй. Так, Нова Зеландія за цим показником посідає п’яте місце в світі, Канада – шосте, Австралія – одинадцяте тощо. Самий низький рівень показника залученості жінок спостерігається в Пакистані та Індії. Така тенденція ще раз підтверджує той факт, що рівень гендерної важності політичного управління залежить від соціокультурних особливостей, адже ставлення в демократичних і «традиційних» суспільствах до жінок є різним.
2010 року ООН запровадила ще три багатомірні комплексні експериментальні індекси, два з яких є гендерними – IHDI та GII.
Індекс розвитку людського потенціалу, скоригований з урахуванням нерівності (HDI, IHDI) відображає втрати в розвитку людини з причини нерівності в сфері охорони здоров’я, освіти і доходів. Такі втрати коливаються по країнах в межах від 1 % в освіті (Чеська Республіка) до 68 % по доходах (Намібія) і зазвичай є найбільшими в країнах з низьким HDI.
Індекс гендерної нерівності (GII) – відображає нерівність у досягненнях між чоловіками і жінками в трьох вимірах: репродуктивному здоров’ї, розширенні прав і можливостей, а також на ринку праці. Значення GII коливаються від нуля (повна рівність жінок і чоловіків) до одиниці (повна нерівність у всіх вимірах). Репродуктивне здоров’я вимірюється двома показниками: рівнем материнської смертності та коефіцієнтом народжуваності у підлітків. Розширення прав і можливостей також вимірюється двома показниками: співвідношенням кількості жінок та чоловіків, які є депутатами парламенту і рівнем середньої та вищої освіти серед жінок. Економічна активність вимірюється участю жінок в робочій силі. Цей показник призначений для виявлення ступеня підриву середніх по країні досягнень в сфері розвитку людини гендерною нерівністю, і забезпечення емпіричної основи для аналізу політики і зусиль у забезпеченні поінформованості та пропаганди.
В світовій практиці використовуються й інші гендерні індекси. Так, індекс глобального гендерного розриву Всесвітнього економічного форуму, опублікований у жовтні 2010 року, вимірює гендерні розриви без урахування рівня розвитку країни, також він відрізняється від GII показниками; індекс можливостей жінок, опублікований вперше на початку 2010 року Аналітичним підрозділом журналу «Eсonomist», він охоплює нормативно-законодавчу базу, що регулює участь жінок на ринку праці та соціальні інститути, що впливають на економічну участь жінок. Індекс має п’ять аспектів – політику та практику забезпечення зайнятості; економічні можливості жінок; доступ до фінансів, освіти і підготовки кадрів; правовий і соціальний статус жінок; ділове середовище в цілому.
Використання всіх зазначених індикаторів дає змогу провести ґрунтовний різнобічний аналіз розвитку тієї чи іншої держави, співставити з іншими та виявити проблеми з наступним їх вирішенням при використанні позитивного зарубіжного досвіду.