Схожість і відмінності між етнічними і конфесійними конфліктами

Схожість і відмінності між етнічними і конфесійними конфліктами

Етнічний конфлікт – форма міжгрупового конфлікту, коли групи з суперечливими інтересами поляризуються за етнічною ознакою. Наростання етнічного конфлікту супроводжується зростанням етноцентризму, властивої в тій чи іншій мірі етнічної самосвідомості будь-якого рівня розвитку, посиленням інтенсивності циркуляції в суспільстві негативних етнічних стереотипів, кристалізацією націоналістичної ідеології.

Міжетнічні конфлікти відбуваються між окремими представниками, соціальними групами різних етносів. Етносом рухає потреба у самозбереженні, захисті своїх цінностей і традицій.

Внутрішнім, власне етнічним, джерелом етнічного конфлікту може бути зіткнення національних інтересів, але визнаних на рівні національної самосвідомості фундаментальними життєвими потребами даної етнічної спільності.

Усвідомлення цих інтересів все більшою кількістю членів даної етнічної групи в ситуації зіткнення призводить до появи загрози цим інтересам і відповідно, потреби захищати їх. Іншим джерелом етнічного конфлікту може служити політизація етнічної приналежності, тобто процес, при якому протистоять соціальні верстви і групи поляризуються за етнічною ознакою. Особливої гостроти і розмах етнічного конфлікту може набувати завдяки великому емоційному потенціалу етнічної самосвідомості людей, можливості швидкої консолідації всіх соціальних груп цієї спільноти за етнічною ознакою

Релігійні конфлікти виникають в духовній сфері життя суспільства і торкаються питань віри і духовних цінностей. Релігійні конфлікти належать до групи конфліктів цінностей, тому об’єктом аналізу є релігійна свідомість, релігійні уявлення

Релігійний конфлікт – це зіткнення і протидія між носіями релігійних цінностей (від окремих носіїв – віруючих до конфесій), яка обумовлена відмінностями в їх світобаченні, уявленнях і ставленні до Бога, різною участю в релігійному житті.

За своїми характеристиками релігійні конфлікти є соціальними, оскільки сама релігія є духовною основою людського суспільства.

Релігійні конфлікти мають політичний аспект, оскільки більшість націй формувалася на основі однієї загальної релігії. Більшість сучасних конфліктів європейських і азіатських держав виникли через прагнення національно – релігійних меншин цих країн до політичної і релігійної незалежності. На сьогодні чисто релігійних конфліктів немає, за своїм змістом вони швидше національно – релігійні або релігійно – політичні.

Релігійним конфліктам властиві психологічні характеристики.

По-перше, будь-який конфлікт – це багатомірне психологічне явище, що потребує духовних та фізичних сил, а іноді і жертв, і матеріальних втрат.

По-друге, типи поведінки людей в конфлікті -від агресивної до таких проявів, коли людина схильна уникнути конфліктної ситуації.

Найбільш небезпечним є релігійний фанатизм -нетерпиме, вороже ставлення до інших віросповідань, думок і дій, які можуть мати загрозу для їх релігії.

Об’єктивними причинами релігійних конфліктів потрібно вважати ті, які виникли на протистоянні інтересів віруючих різних релігій, взаємовиключних формах організації релігійного життя, загострення проблем між церквою і державою.

Суб’єктами релігійних конфліктів можуть бути:

Індивід – індивід;

індивід – соціальна група;

Індивід – суспільство;

суспільні інститути – релігійні нетрадиційні організації;

держава – церква.