Зміст методології аналізу системної динаміки за Дж.Форрестером

{lang_content_nav} методології аналізу системної динаміки за Дж.Форрестером

Системна динаміка – це потужна методологія і техніка комп’ютерного імітаційного моделювання для позначення, розуміння та обговорення складних питань і проблем. Системна динаміка була створена наприкінці 1950-х рр. Дж. Форрестером в Массачусетському технологічному інституті (МТІ).

Системна динаміка як метод імітаційного моделювання включає в себе структуризацію об’єкту; побудову системної діаграми об’єкту, де вказуються зв’язки між елементами; визначення змінних для кожного елемента і темпів їх зростання; прийняття гіпотез про залежність кожного темпу зростання від змінних і формальний опис цих гіпотез; процес оцінки введених параметрів за допомогою наявної статистики.

У результаті проведення перерахованих операцій виходить динамічна модель об’єкта у вигляді нормалізованої системи звичайних диференціальних або різницевих рівнянь, де в правих частинах можуть мати місце запізнення. Побудована таким чином модель зазвичай занадто складна, щоб були можливі її аналітичні дослідження. Тому уявлення про допустимі режими поведінки і розвитку об’єкта виходять за допомогою обчислювальних експериментів, в яких змінюються вихідні гіпотези, початкові умови, значення параметрів, сценарії для екзогенних змінних.

Згідно з Форрестером всі системи, всюди, складаються з двох концепцій – рівнів та оцінок – і нічого іншого. Оцінки потоку контролюються тільки рівнями, і ніколи напряму іншими оцінками потоку. При цьому рівень змінюється потоком.

• Рівні – характеризують накопичені значення величин усередині системи. Це можуть бути товари на складі, товари в дорозі, банківська готівка. Рівні представляють собою значення змінних , накопичені в результаті різниці між вхідними та вихідними потоками
• Потоки – швидкості зміни рівнів. Наприклад, потоки матеріалів, замовлень, грошових коштів, робочої сили, устаткування, інформації.