Логіко-інтуїтивні і формалізовані моделі політичних процесів

Логіко-інтуїтивні і формалізовані моделі політичних процесів

Логіко-інтуїтивний аналіз – це по суті традиційна дослідницька практика, у ході якої спеціаліст, використовуючи свої знання, логіку й інтуїцію, створює модель досліджуваної ситуації або процесу. Як правило ця модель конструюється на основі систематизації змістовних понять, тісно пов’язаних із предметною специфікою досліджуваного явища й емпіричного масиву інформаційних даних, що відносяться до нього.

Прикладом такої аналітичної моделі може служити систематизація проблематики міжнародних переговорів, запропонована Ф. Айклом. Його система виділяє такі основні типи переговорів: про продовження, про нормалізацію, про перерозподіл, про створення нових умов. Їх внутрішні складові автор систематизує в такий спосіб: предмет суперечки, основні характеристики процесу переговорів, наслідки затягування переговорів, наслідки досягнення угоди. Особлива графа виділяється для аналізу побічних наслідків переговорів. Вся систематизація зведена в схему.

Разом з тим за допомогою подібних моделей дуже складно стежити за серйозними змінами, що відбуваються в досліджуваному об’єкті. Для переходу до вирішення завдань стеження або послідовного спостереження за обстановкою необхіднаформалізація{lang_content_nav}овної моделі. Формалізація передбачає переважно графічну форму представлення матеріалу і підвищення його компактності шляхом відображення явищ (об’єктів) за допомогою символів.

Для ілюстрації процесу перетворення змістовної моделі в один з найпростіших варіантів формалізованої можна послатися на приклад прикладного аналізу переговорного процесу, запропонованого А. Загорським і М. Лебедевою.

На етапі створення змістовної моделі експертами встановлюються такі моменти.

1. Виявлення можливих варіантів рішення проблеми в ході переговорів.

2. Кожний з елементів з урахуванням його практичних наслідків для держави розглядається з погляду його відповідності кожній цілі, що має пряме або непряме відношення до предмета переговорів.

3. Отримані в такий спосіб оцінки використовуються для визначення ступеня прийнятності варіантів (у цілому прийнятні, відносно прийнятні, малоприйняині і неприйнятні варіанти та їхні елементи).

Забезпечення такого спостереження може бути досягнуто шляхом елементарної формалізованої класифікації емпіричних даних. Для цього виділені при побудові змістовної моделі поняття (категорії) зводяться в матрицю, що дозволяє зіставити варіанти вирішення проблем і цілей держав-учасників переговорів.

Зіставлення пріоритетів окремих учасників переговорів дозволяє виявити ті варіанти (і їх елементи), які тією чи іншою мірою можуть бути прийнятні для всіх або більшості держав. При цьому ймовірна зона компромісу включає ті варіанти, які для всіх або більшості учасників найбільш, в цілому або відносно прийнятні. Результати аналітичної обробки даних формалізованої моделі представляються у вигляді підсумкової таблиці, яка може служити основою для заключних висновків і прогнозів.