Соціальні інститути релігії

Соціальні інститути релігії

Релігія — історично сформований комплекс вірувань, ритуалів, обрядів, символів, заповідей і норм поведінки, зумовлених вірою у надприродні сили.

Елементами релігії є наявність групи віруючих; уявлення про священне, надприродне; особлива система вірувань (віросповідання); особливі ритуали (система дій по відношенню до того, що вважається священним).

Релігія являє собою загальносвітовий соціальний інститут, що включає в себе багато тисяч видів і форм релігійних вірувань. Проте одна принципова риса характерна для всіх них: це виділення і розрізнення того, що святе (вища сила, досконала, недоторканна, безсумнівна, понад усе). Те, що святе, вселяє жах та глибоку повагу. Воно володіє незвичайними, надприродними і часом небезпечними якостями і з ним можна спілкуватися тільки в рамках особливого ритуалу (молитви, заклинання, ритуального очищення).

Найважливішою соціальною функцією релігії в історії людства було підтримання цілісності даної соціальної системи.

Ритуали об’єднують людей і сприяють передачі від покоління до покоління цінностей, норм, заборон (табу), порушення яких веде до покаяння і очищення. Ритуали підтримують і втішають людей у горі, особливо у зв’язку зі смертю. Кожне суспільство, потребує релігії або системи вірувань, які б забезпечували ті ж соціальні функції.

Коли люди поклоняються чомусь священному, вони, по суті, поклоняються не чому іншому, як своєму суспільству. Божественне є не що інше, як трансформоване і символічно усвідомлене суспільство.

Останнім часом в Україні соціологія релігії розвивається досить швидкими темпами, що пов’язано з посиленням ролі релігії у суспільному житті. Свобода віросповідання сприяла активізації усіх церков і інших релігійних організацій, в Україні постійно з’являються нові релігійні вірування і культи, формуються общини і секти нового типу, різко збільшилося видання релігійної літератури різного змісту.