Інституціональна структура соціальної політики

Інституціональна структура соціальної політики

Інститути соціальної політики являють собою елемент соціальних інститутів, що забезпечує проведення соціальної політики в державі.

Всі інститути соціальної політики можуть бути умовно розділені на профільні, для яких проведення соціальної політики є основним завданням їх діяльності, та непрофільні, що створюють зовнішні умови для проведення соціальної політики.

Основними профільними інститутами соціальної політики в абсолютній більшості країн є, так звані відомства соціального блоку, або соціальні відомства, які входять у систему органів державної влади. У демократичних країнах вони відповідають за використання бюджетних ресурсів, що виділяються для фінансування окремих напрямків соціальної політики (соціальна підтримка населення, політика зайнятості, розвиток освіти, охорони здоров’я, культури, спорту тощо), сприяння науково-технічному прогресу в конкретній соціальній сфері, реалізації великих, які мають державне значення, соціальних програм. У той же час в тоталітарних державах на ці відомства покладається також виконання ідеологічних функцій по інтегруванню домогосподарств в систему цінностей тоталітарних режимів.

Часто профільні інститути соціальної політики мають мережу своїх підрозділів в адміністративно-територіальних одиницях країни. Ці структури є однією із складових частин профільних соціальних установ в регіонах і відповідають за проведення в них окремих напрямків державної соціальної політики.

Іншою складовою частиною профільних соціальних установ в регіонах є спеціалізовані структури в складі місцевих адміністрацій. Їх основними завданнями є організація соціальної підтримки нужденних у ній домогосподарств, а також координація діяльності суб’єктів соціальної політики на території регіону.

У країнах, де практикується соціальне страхування, до складу профільних інститутів соціальної політики входять також державні інститути соціального страхування. Ці структури, як правило, є розподільчими і не формують державної соціальної політики. У ряді випадків вони можуть бути уповноважені державним законодавством інвестувати тимчасово вільні кошти, перераховані в них страхувальниками.

Крім державних можуть також функціонувати недержавні інститути соціального страхування, які здійснюють свою діяльність на комерційній основі. Держава створює правову основу для діяльності таких фондів, але не відповідає за їх зобов’язаннями.

До непрофільних інститутів соціальної політики належать державні структури, що створюють загальні умови для її реалізації. Наприклад, відомства фінансового блоку при розробці державного бюджету забезпечують фінансування соціальної політики з бюджетних коштів. У цих цілях до складу державного бюджету включаються витрати за спеціальними соціальним розділами (статтями). Правові інститути, створені суспільством, розробляють і приймають державні закони в соціальній сфері, а також організують контроль за дотриманням вже діючого в країні соціального законодавства. Непрофільними є також підприємства та організації – роботодавці, які надають працівникам відповідно до чинного законодавства певний рівень соціальних гарантій.