Тактика допиту обвинуваченого і підозрюваного

Тактика допиту обвинуваченого і підозрюваного

Предметом допиту обвинуваченого
є обставини, що сформульовані у по­станові про притягнення особи як обвинуваченого.
Обвинувачений не зобо­в’язаний давати показання у справі, однак, дотримуючи процесуальний
порядок проведення допиту та застосовуючи окремі тактичні прийоми, слідчий повинен
переконати обвинуваченого у недоцільності приховування істини у справі. Так як показання
обвинуваченого є не тільки джерелом доказів, а й засобом його захисту від обвинувачення,
слідчий повинен надати обвинува­ченому можливість детально викласти свої показання.

Процесуальний порядок допиту
обвинуваченого визначається ст. ст. 143-146 КПК України. Тактичні прийоми допиту
обвинуваченого мають свої особли­вості.

Слідчий повинен ретельно вивчити
матеріали справи для правильного обрання моменту допиту обвинуваченого. Якщо всі
обставини справи, з яких необхідно допитати обвинуваченого повністю, не досліджені
або не перевіре­ні, чи є сумнівними для слідчого, проведення допиту буде передчасним
і не принесе бажаного результату.

Коли у справі є кілька обвинувачених,
важливе значення має правильне визначення слідчим питання – кого з них допитувати
у першу чергу.

Допит обвинуваченого починається
з запитання слідчого: чи визнає допи­туваний свою вину Тактика проведення допиту
обвинуваченого визначаєть­ся ставленням обвинуваченого до пред’явленого йому обвинувачення.
Мож­ливі такі три ситуації: обвинувачений визнає себе винним повністю; обвинува­чений
визнає себе винним частково; обвинувачений не визнає себе винним. Розглянемо їх
більш детально.

Обвинувачений визнає себе
винним

Якщо обвинувачений визнає
себе винним і його показання відповідають іншим матеріалам кримінальної справи,
завдання слідчого полягає у перевір­ці щирості такого зізнання шляхом деталізації
його показань, або проведен­ням додаткового допиту. Це здійснюється з метою виключення
самообмови чи приховування більш тяжкого злочину.

У випадках, коли обвинувачений
визнає свою вину, але його показання не відповідають іншим матеріалам справи перевірка
показань здійснюється шля­хом: деталізації показань обвинуваченого; встановленням
обставин, про які може мати відомості тільки та особа, яка вчинила злочин; проведенням
повторного допиту зі зміною порядку послідовності встановлення обставин, з яких
обвинувачений вже допитувався. Якщо обвинувачений не може чітко відтворити окремі
деталі або всі обставини події, можна скористатися тактич­ними прийомами актуалізації
забутого.

Обвинувачений визнає себе
винним частково

У цій ситуації показання обвинуваченого
містять свідчення, що супере­чать матеріалам справи. У таких випадках рекомендується:

– почати допит із відволікаючої
бесіди на тему, не пов’язану з розслідува­ним злочином;

– вислухати показання обвинуваченого
до кінця, не перебиваючи його, та ретельно їх зафіксувати;

– шляхом аналізу показань
виявити суперечності та роз’яснити їх суть об­винуваченому;

– поступово пред’являти обвинуваченому
окремі докази та інші матеріа­ли, що викривають його неправдиві свідчення.

Пред’явлення обвинуваченому
доказів та даних, отриманих шляхом здійс­нення оперативно-розшукової діяльності,
є ефективним тактичним прийомом для викриття обвинуваченого у неправдивих показаннях.
Необхідно зазначи­ти, що для викриття неправдивих показань обвинуваченого можуть
бути ви­користані тільки перевірені, достовірні факти. Тактичні прийоми пред’явлення
доказів під час допиту можуть бути: згадування про докази; перелік доказів; надання
можливості допитуваному оглянути окремі докази; демонстрація дока­зів, яка може
здійснюватися шляхом: а) пред’явлення доказів у порядку зро­стання їх важливості
у справі; б) пред’явлення сукупності доказів; в) пред’яв­лення найбільш важливого
(головного) доказу. Необхідно однак мати на увазі, що пред’явлення доказів з великими
проміжками часу та без певної логічної послідовності, як правило, позитивного результату
не дає. Наявні матеріали необхідно використати таким чином, щоб у обвинуваченого
склалася думка про повну обізнаність слідчого щодо обставин розслідуваного злочину.

З метою отримання від обвинуваченого
правдивих свідчень, слідчому до­цільно роз’яснити обвинуваченому зміст розділ IX ст. 45 КК України стосовно
положення, що щире розкаяння та сприяння розкриттю злочину є обставина­ми, що пом’якшують
кримінальну відповідальність.

Обвинувачений не визнає себе
винним / дає неправдиві показання

При підготовці до допиту необхідно
ретельно вивчити особливості особи обвинуваченого, матеріали кримінальної справи,
матеріали архівних кримі­нальних справ, якщо обвинувачений був раніше судимим, умови
його життя, його схильності та інтереси. Під час проведення допиту обвинуваченого
мож­на застосувати такі тактичні прийоми:

– поставити контрольні запитання
щодо фактів, точно встановлених у справі;

– максимально деталізувати
показання. Обвинувачений, який дає неправ­диві показання, як правило викладає обставини
події в загальних рисах, схе­матично. Неспроможність обвинуваченого деталізувати
свої показання викри­ває їх неправдивість. Якщо обвинувачений стверджує, що він
має алібі, його необхідно також ретельно та детально допитати з цього питання для
по­дальшої об’єктивної перевірки алібі;

– запропонувати обвинуваченому
повторно викласти показання про подію в цілому або окремих її обставинах;

– оголосити показання інших
обвинувачених, потерпілих, свідків. Доцільно ого­лошувати тільки ту частину показань,
яка не викликає сумніву в їх достовірності;

– пред’явити обвинуваченому
докази та інші матеріали справи, що свід­чать про його перебування і вчинення певних
дій на місці злочину, або спрос­товують його алібі.

Процесуальний порядок допиту
підозрюваного визначається ст. ст. 107, 134-136, 145, 146 КПК України. Якщо підозрюваний
був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту,
його допит проводиться негайно, у разі неможливості негайного допиту – не пізніше
24 годин після затримання.

Предметом допиту підозрюваного
є обставини, на підставі яких особа бу­ла затримана, або до неї було обрано запобіжний
захід до пред’явлення об­винувачення.

Готуючись до проведення допиту
підозрюваного, необхідно: визначити предмет допиту; сформулювати запитання та визначити
порядок їх послідов­ності; визначити, які докази та матеріали можуть бути використаними
під час допиту для викриття підозрюваного; визначити послідовність проведення до­питів
за наявності кількох підозрюваних.

Допит підозрюваного проводиться
з використанням тактичних прийомів, які застосовуються під час допиту обвинуваченого.
Тактика допиту залежить від моменту проведення допиту та обсягу інформації, якою
володіє слідчий.