Розслідування раніше нерозкритих вбивств

Розслідування
раніше нерозкритих вбивств

З криміналістичної
точки зору, для нерозкритого злочину характерно те, що встановлена подія, виявлені
та досліджені матеріальні й інші джерела доказів, але особа, що вчинила злочин,
не виявлена. У процесуальному плані це означає, що кримінальна справа порушена,
проведені можливі за відсутністю підозрюваної особи слідчі дії, розшукові заходи
і кримінальна справа зупинена провадженням. Таким чином, до нерозкритих відносяться
такі злочини, по яких в певний законом термін проведено розслідування, але зібрані
докази не привели до встановлення винної особи і, в зв’язку з цим, провадження по
кримінальній справі зупинено.

Істотною особливістю
криміналістичної характеристики злочинів минулих років, як показує вивчення практики,
є те, що значна їх частина вчинюється особами, які незнайомі потерпілому. Відсутність
зв’язку та відносин між потерпілим і стороннім йому злочинцем, іноді випадковий
характер їх зустрічей, тим більше на вулиці або на відкритій місцевості, серйозно
складнюють можливість намітити версію не тільки про особу злочинця, але й про коло
осіб, серед яких його потрібно шукати. Перевірка в цих випадках зв’язків потерпілого,
як правило, не призводить до шуканого результату та не дає підстав для підозри відносно
якої-небудь певної особи.

Велика кількість
несвоєчасно розкритих злочинів часто вчинюється особами які в минулому судимі, є
рецидивістами, злочинцями-«гастролерами», а також особами без певних занять, або
що не мають певного місця проживання.

Крім названої специфіки
яка властива нерозкритим злочинам минулих років, розслідування їх утруднюється ще
рядом обставин, які складають в сукупності особливу слідчу ситуацію. До таких обставин
треба передусім віднести складність або неможливість виявлення слідів злочину, перевірки
доказів через тривалий час після його вчинення. Тому промахи, допущені раніше внаслідок
поверхневих, поспішних або невмілих дій при огляді місця події та при провадженні
інших слідчих дій, згодом, після поновлення провадження в справі, як правило, усунути
надзвичайно важко. Це негативно позначається, наприклад, на проведенні судових експертиз,
утрудняє виявлення та вилучення документів, оскільки для багатьох з них існують
певні терміни зберігання тощо.

Неповнота слідства
виникає, як правило, внаслідок некваліфікованого, безініціативного або несумлінного
дослідження обставин справи, зокрема перевірки версій про винну особу або про коло
осіб, серед яких його потрібно шукати. Одностороння оцінка доказів, що є в справі
нерідко призводить до побудови і перевірки слідчим однієї або декількох версій,
але не всіх можливих. Опинившись в полоні версії, помилково покладеної в основу
розслідування, слідчий не перевіряє інші, не збирає доказів, необхідних для їх перевірки.
Тим самим упускається можливість розслідування «по гарячих слідах», слідство заходить
в глухий кут і провадження у справі зупиняється в зв’язку з невстановленням особи,
яка вчинила злочин. Іноді злочини залишаються нерозкритими тому, що на момент зупинення
провадження в справі не всі обгрунтовано побудовані слідчі версії були вичерпно
та повно перевірені.

Додаткові складності
при розслідуванні злочинів минулих років виникають і в зв’язку з тим, що за час,
що пройшов після первинного розслідування, окремі потерпілі та свідки, показання
яких мають важливе значення, можуть змінити місце проживання, а в ряді випадків
і прізвище, що створює додаткові труднощі при провадженні необхідних слідчих дій
за їх участю. Крім того, час об’єктивно згладжує повноту спогадів про факти минулої
дійсності. У результаті раніше допитані й особливо своєчасно не допитані свідки
можуть ненавмисно спотворювати істотні для справи обставини.

Специфіку розслідування
злочинів минулих років зумовлюють і причини суб’єктивного характеру. Сюди можна
віднести умисне приховання або знищення як злочинцем, так і іншими особами слідів
злочину. Наприклад, проводиться ремонт квартири після вчинення вбивства, змінюється
злочинцем зачіска, знищується одяг, свідків схиляють до дачі явно неправдивих показань
тощо.

Нерідко злочинець
умисно знищує різні документи, які не є речовими доказами, але можуть бути використані
в процесі розслідування, або спеціально підробляє документи для введення в оману
слідства. Наприклад, у справах про вбивство, злочинець, який є родичем потерпілого,
після вчинення вбивства може не тільки ретельно сховавати труп, але і знищити всі
прижиттєві фотографії вбитого. Це виключає в подальшому можливість експертного ототожнення
особи вбитого за ознаками зовнішньості.