Розробка політичного рішення на рівні мікро та макрополітики

Розробка політичного рішення на рівні мікро та макрополітики

• макрорівень.
  Йдеться про центральні органи (інститути) влади: в Україні — Президент, Верховна
  Рада, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, основні міністерства і відомства, що
  утворюють уряд;
• мікрорівень.
  Це політичні рішення, які стосуються невеликих груп людей і незначного територіального
  поширення.

Етап розробки рішення:

1. Виявленим та аналіз проблеми. Процес розробки рішення починається
з виявлення і формулювання проблеми, що в даний момент стоїть перед організацією.
Це може бути підвищення прибутку, освоєння нових видів продукції, розширення ринків
збуту тощо. Проблеми ці можуть бути давно відомими та враховуватися в планах організації,
а можуть з’являтися раптово вже в ході їх реалізації, коли не вдається досягти запланованого
результату чи виникають нові обставини й потрібно шукати нові шляхи досягнення
визначених цілей. Багато проблем не видно на перший погляд, для їх виявлення й оцінки
потрібен великий досвід і дослідницький підхід. Досвідчений менеджер відрізняється
саме вмінням «відчути» проблеми, які ще тільки виникають, їх роль, значення та можливі
наслідки.

За наявності надмірної кількості
проблем має діяти принцип пріоритетності: проблеми «фільтруються», робиться їх ранжування
і визначається послідовність їх розв’язання.

Після «фільтрування», виявлення
та формулювання першочергових проблем починається всебічне їх вивчення. Однією з
фундаментальних вимог для правильного розв’язання проблеми е виявлення стійких при-чинно-наслідковнх
зв’язків між явищами, діями і результатами.

Стрижень обгрунтованого управління
— дібрана інформація про ситуацію, в якій приймається рішення, про шляхи розв’язання
проблеми, цілі управління й можливі наслідки. «Батько кібернетики» Н. Вінер із
повним правом стверджу вав: «Якісне життя — це таке життя, яке має у своєму розпорядженні
достатню інформацію». Критерії пошуку інформації визначаються залежно від наявних
умов.

Виникнення проблем та їх оцінка
на практиці може відбуватись у двох різних ситуаціях:

— коли вихідним пунктом є сама проблема
(ситуація нової проблеми);

— коли вихідним пунктом виступає
нова можливість для виконання відомих виробничих або управлінських завдань (ситуація
нової можливості).

2. Формулювання цілей. Під час прийняття важливих рішень необхідно чітко уявляти
цілі організації. Для цього використовуються методи простого переліку цілей, формування
«дерева цілей», а це дозволяє визначити ієрархічну структуру системи цілей і «критеріїв»,
що дають можливість оцінити ступінь їх досягнення.

Тільки після визначення цілей можна
визначати фактори, механізми, закономірності, ресурси, що впливають на розвиток
ситуації.

3. Виявлення альтернатив. Генерування альтернативних варіантів рішень може здійснюватися
або безпосередньо, або з допомогою спеціальних експертних процедур. Процедури генерування
альтернативних варіантів можуть передбачати як спеціальну організацію і проведення
експертиз із використанням методів типу «мозкової атаки» тощо, так і створення автоматизованих
систем генерування альтернативних варіантів у складних випадках.

Технології генерування альтернатив
досить різноманітні, це можуть бути методи індивідуального творчого пошуку (метод
аналогій, ідеалізації, інверсії), методи колективного пошуку («мозкова атака», «конференція
ідей», «колективний блокнот») тощо.

Складніше розробити варіанти рішень,
якщо ставиться декілька цілей. Можна вважати варіант рішення придатним для аналізу,
якщо він наближає до досягнення однієї з цілей і не суперечить іншим.

4. Попередній вибір кращої альтернативи. Попередній
аналіз запропонованих альтернатив відсіває «слабкі» варіанти. Технології визначення
кращої альтернативи різноманітні, універсальних методів не існує. Можуть залучатися
висококваліфіковані спеціалісти, які здатні дібрати кращі варіанти рішень для більш
глибокого та грунтовного аналізу. Мають також ураховуватися специфічні особливості
ситуації, встановлені в процесі її діагностики. Часто ситуації настільки складні,
що описати їх можна лише приблизно за допомогою ряду моделей, і значну роль відіграють
досвід та інтуїція управлінця.