Політико-правові ідеї України часів Руїни

Політико-правові
ідеї України часів Руїни (Ю. Хмельницький, І. Виговський, Ю. Немирич)

Після
підписання Переяславської угоди українське суспільство роз­ділилося на два
табори. Перший табір – «прозахідний». Його очолили І. Виговський, Ю. Немирич,
які засудили діяльність Б. Хмельниць­кого в Переяславі. Їх підтримали і не
прийняли присяги на вірність московському цареві київські митрополити Сильвестр
Косів і Діонісій Балабан. Другий табір – «промосковський». Його очолили
полковник М. Пушкар, кошовий отаман Запорозької січі Я. Барабаш і представники вищого духовенства Іван Гізель, Л.
Баранович, І. Галатовський. Однак і ці представники не бажали, щоб Україна була
перетворена у провін­цію Московїї. Але їхні побажання мало турбували
московського царя.

27 липня
1657 р. помирає Богдан Хмельницький, його поховали у Суботові. Деякі
вчені-історики вважають, що Б. Хмельницький помер 6 серпня. В 1664 р. польський
воєвода Степан Чернецький захопив Суботів, спалив його та наказав розрити
могилу Богдана, яка була в церкві Суботова. Потім спалив домовину з прахом Гетьмана.
26 серпня 1657 р. козацька Старшинська рада в Чигирині ухвалює рішення передати
геть­манство Юрію Хмельницькому (синові). За те, що він зовсім підкорився
московському цареві, 25 жовтня 1657 р. в Корсуні Генеральна козацька рада
визнає гетьманом України Івана Виговського, а Юрія Хмельниць­кого звільняє.
Наприкінці жовтня 1657 р. І. Виговський укладає союз зі Швецією.

Такі дії і
політика гетьмана І. Виговського не сподобались москов­ському цареві. За
наказом царя на чолі 150-тисячного війська Олексій Трубецькой відправляється
скуповувати українські землі, проводячи на шляху каральні дії. Для захисту
свого народу і землі І. Виговський швидко збирає своє військо і виступає
назустріч московському війську.

29 червня
1658 р. під Конотопом московське військо під керівни­цтвом О. Трубецького
зазнало одну з найбільших і страшних в своїй історії поразку. Російський
історик Сергій Соловйов так описав наслідки поразки: «Цвет московской кавалерии
погиб за один день. Московский Царь больше никогда не сможет собрать такую
прекрасную армию. Царь Алексей Михайлович появился перед своим народом в жалобном
одеянии и Москву охватила паника… Начали говорить, что царь собирается
переправляться в Ярославль за Волгу и что Выговский наступает прямо на Москву». Проте гетьман не зміг
скористатися своєю блискучою перемогою. В Україні було багато проблем.

6 вересня
1658 р. І. Виговський у м. Гадяч уклав угоду «Гадяцький трактат» із польським
урядом про входження до складу Речі Поспо­литої козацької держави, яку назвали
Велике князівство Руське (землі Київського, Чернігівського і Брацлавського
воєводств) на федеративних засадах, зберігаючи гетьманське правління.
Православна церква урівнювалася в правах з католицькою. Автором цього
політико-правового проекту був Юрій
Немирич (1612-1659) український політичний діяч, учений, який був
генеральним писарем у гетьмана І. Виговського.

Основні положення «Гадяцького трактату»:

Україна на
федеративних засадах як Велике князівство Руське вхо­дить до Речі Посполитої.

Гетьман стає
цивільним і військовим правителем України, а спільний для всіх король
обирається трьома народами. Передбачається існування власної скарбниці,
монетного двору, війська, генерального трибуналу.

Без дозволу
українського уряду коронне військо не
має права входити на територію князівства.

Православне
духовенство урівнюється в правах з римо-католицьким, а права унії обмежуються
територією, на якій вона існує. Київська ака­демія прирівнювалася до
Краківської. 11 вересня і 659 р. кілька промосковських старшин – Т. Цицюра, В.
Золотаренко, Я. Сошка – звинуватили під Германівкою гетьмана І. Виговського в
тому, що «він продає Україну полякам» і повстали. Це був останній удар для
гетьмана. 17 жовтня 1659 р., на знак протесту, І. Виговський відмовляється від
гетьман­ства. На його місце промосковські старшини і полковники повертають Ю.
Хмельницького, який того ж дня 17 жовтня 1659 р., підписує нову кабальну угоду
в м. Переяслав з московським урядом. Документ мав на­зву «Переяславські
статті». Тепер Російські воєводи мали право стояти зі своїм військом у Києві,
Ніжині, Переяславі, Брацлаві, Умані. Україна повинна була повністю їх
утримувати. Це була капітуляція, підкорення, окупація України.

Зрозумівши,
якого лиха натворив молодий гетьман Ю. Хмельниць­кий, козаки повстали проти
нього. У січні 1663 р. пригнічений власною неспроможністю і становищем, що
швидко погіршувалося, Ю. Хмель­ницький під тиском козацтва складає гетьманську
булаву і йде в монастир. Україна вступила в добу Руїни. Козацька Україна
розділилася на дві окремі частини, кожна на чолі з власним гетьманом.
Правобережна Україна, гетьман П. Тетеря – під Польщею. Лівобережна Україна,
геть­ман І. Брюховецький – під Москвою. Тепер вони вели війну між собою. Це був
апогей Руїни.