Участь державного обвинувача у кримінальному провадженні в суді першої інстанції

Участь державного обвинувача у кримінальному провадженні в
суді першої інстанції

В суді першої
інстанції, де прокурор виконує функцію підтримання державного обвинувачення від
імені держави, він користується процесуальним статусом сторони і виконує обов’язки
з обґрунтування та доказування обвинувальної тези або відмови від обвинувачення,
якщо воно не підтвердилося. Таке становище прокурора випливає із положень КПК України.

Функція прокурора як обвинувача в суді першої інстанції
не є односторонньою на відміну від функції захисту. Адже прокурор в окремих випадках
зобов’язаний відмовитися від обвинувачення, тоді як адвокат не вправі відмовитись
від прийнятого на себе захисту; прокурор виконує державно-правову функцію, залишаючись
представником прокурорської системи, і тому зобов’язаний реагувати на будь-які випадки
порушення закону, в тому числі й на незаконне рішення (вирок), незалежно від того,
чи відповідає це інтересам обвинуваченого або суперечить їм. Це положення закріплено
у ст. 25 КПК України: “Прокурор зобов’язаний в усіх стадіях кримінального судочинства
своєчасно вжити передбачених законом заходів по усуненню всяких порушень закону,
від кого б ці порушення не виходили”.

Аналогічні обов’язки прокурора передбачено Законом
“Про прокуратуру”: “Прокурор може вступити в справу на будь-якій стадії процесу…
і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень
закону, хоч би від кого вони виходили” (ст. 35 Закону). Отже, прокурор зобов’язаний
реагувати на незаконний вирок (постанову) суду незалежно від того, чи відповідає
це інтересам обвинуваченого чи їм суперечить. Маючи певний процесуальний інтерес,
кожна із сторін — обвинувачення та захист, володіє рівною з іншою стороною сукупністю
прав щодо відстоювання своїх тверджень, які відображають цей інтерес. Таким чином,
процесуальна рівноправність сторін є обов’язковою умовою дійсної змагальності сторін
обвинувачення і захисту у суді.

Участь прокурора
в судовому засіданні є обов’язковою, крім випадків розгляду справ про злочини, передбачені
ст.125 КК (умисне легке тілесне ушкодження); ч. 1ст.126 КК (побої та мордування,
які не спричинили тілесних ушкоджень) і ст. 356 (самоуправство), а також відмови
прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Таким чином, у стадії судового розгляду кримінальних
справ участь прокурора в якості державного обвинувача є обов’язковою по всіх справах
публічного та приватно-публічного обвинувачення. Прокурори мають забезпечити обов’язкове
підтримання державного обвинувачення та участь у судовому розгляді всіх кримінальних
справ, направлених прокурором до суду (п.1.2 наказу Генерального прокурора України
№ 3 гн від 30.03.2004 “Про завдання та організацію роботи прокурорів у судовому
розгляді кримінальних справ”).

У стадії судового розгляду прокурор, керуючись
вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, підтримує перед судом державне
обвинувачення (ст. 264 КПК). Поряд з цим, прокурор може відмовитись від підтримання
державного обвинувачення, коли в результаті судового розгляду дійде до переконання,
що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення.

Прокурор також
може звернутися до суду із пропозицією про виправдання підсудного або направлення
справи на додаткове розслідування. “Прокурор, який бере участь у розгляді справи
у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону,
сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ
та постанови судових рішень, що ґрунтуються на законі”. Отже, прокурор зобов’язаний
прийняти усіх передбачених законом заходів для постанови судом законного, обґрунтованого
та справедливого вироку.