Норми права і норми моралі – їх взаємозв’язок та взаємодія

2. Норми права і норми моралі
– їх взаємозв’язок та взаємодія

Особливо важливе місце у системі
соціальних норм займають норми права. Проте, аби усвідомити їх особливості, досить
важливим є з’ясування питань співвідношення норм права з іншими соціальними нормами,
зокрема з нормами моралі.

Спорідненість норм права та інших
соціальних норм полягає в тому, що всі вони (і норми права, і норми моралі, і корпоративні
норми, і звичаї) відносяться до соціальних норм і мають загальні ознаки останніх.
Їх зміст у цілому обумовлений рівнем економічного та культурного розвитку суспільства.
Окрім того, як норми єдиної спільноти, норми права та інші соціальні норми, що регулюють
однакові суспільні відносини, не можуть значно відрізнятися одна від одної.

Різниця, що існує між нормами
права та іншими соціальними нормами, встановлюється за такими критеріями.

За походженням. Так,
норми права видаються державними органами, в той час як корпоративні норми виробляються
відповідними організаціями, а норми моральності й звичаї виникають поступово у процесі
розвитку суспільства

За формою вираження. Норми права фіксуються в офіційно виданих органами держави нормативних актах,
їх властивістю є формальна визначеність; такою властивістю не володіють інші соціальні
норми, які існують або у свідомості суспільства чи окремих соціальних груп, або
можуть бути записані в джерелах, що не мають офіційного характеру

За сферою дії. Норми
права регулюють відносини, що піддаються правовому регулюванню та об’єктивно його
потребують. Це, як правило, найбільш важливі суспільні відносини. Інші соціальні
норми також можуть врегульовувати аналогічну сферу життя. Наприклад, охорона відносин
власності здійснюється за допомогою багатьох соціальних норм. З одного боку, є відповідні
статті Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Цивільного кодексу України, у яких ці відносини отримали правове врегулювання. З
іншого боку, існують моральні правила, відображені у суспільній правосвідомості
– «красти погано». Зрештою, існує й аналогічна корпоративна (релігійна) норма: «не
вкради» – одна із заповідей християнського Декалогу. Але є відносини, які врегульовуються
лише нормами права, в той час як інші соціальні норми байдужі до них. У той же час
норми моралі, звичаї і корпоративні норми регулюють відносини, які часто виходять
за межі сфери правового регулювання: відносини дружби, товариства, певні побутові
та сімейні відносини тощо.

За територією дії. Норми права поширюють свою дію на всіх осіб, що знаходяться в межах держави.
Звичаї і корпоративні норми мають локальний характер, тобто поширюються на відносно
вузьке коло осіб (членів організації), а не на визначену територію. Багато норм
моралі не знають державних кордонів, хоча моральні уявлення у різних країнах можуть
значно відрізнятися

За ступенем деталізації. Норми права, як правила поведінки в конкретних ситуаціях, відрізняються досить
великим ступенем деталізації, у той час як норми моралі не містять чітких і деталізованих
правил, а є насамперед загальними принципами поведінки

За способом забезпечення. За нормами права, у випадку їх невиконання, стоїть сила державного примусу,
тоді як інших соціальних норм дотримуються і виконують їх добровільно, під впливом
свідомості та внутрішнього переконання людей.

За тенденціями розвитку. Звичаї і норми моралі з’явилися значно раніше права, вони більш консервативні,
складаються не відразу і швидко не зникають. Право ж з’являється тільки на визначеному
етапі розвитку суспільства, хоча в сучасних умовах у зв’язку з ускладненням стосунків
між людьми роль і значення права, як ефективного засобу соціального управління,
збільшується.

Взаємодія норм права та інших
соціальних норм полягає у тому, що право має у своїй основі інші соціальні норми,
базується на них. Пояснюється це тим, що індивідуальна свідомість людини складається
у процесі розвитку переважно під впливом моральних, звичаєвих і корпоративних (наприклад,
релігійних) норм. Тому для того, щоб норми права діяли найефективніше, необхідно,
аби вони базувалися на неюридичних категоріях та цінностях. Право повинне бути глибоко
моральним, відповідати принципам справедливості, інакше воно не одержить визнання
у суспільстві. Інші соціальні норми впливають на право як у процесі його творення,
так і під час реалізації його приписів.

Мораль – це система норм і принципів, що виникають
із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною
групою, державою), спрямовані на регулювання поводження людей відповідно до понять
добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою
суспільної думки.

Можна виділити спільні риси моральних та правових норм:

1) вони діють у єдиному полі соціальних зв’язків, тобто
є соціальними нормами;

2) переслідують єдину мету – встановлення і підтримка
порядку в суспільстві;

3) мають єдине функціональне призначення – впливати
на поводження людей, регулювати їхні відношення, формувати масштаби (еталони, стандарти)
поводження;

4) адресовані до всіх або до великої групи людей, тобто
є правилами поводження загального характеру;

5) мають єдину духовну природу, загальний ціннісний
стрижень – справедливість. Навіть у класовій державі норми права були вираженням
справедливості, що лежить у підставі норм моралі. Останні, у свою чергу, були обумовлені
матеріальним і духовним розвитком суспільства. Але і тоді норми права і норми моралі
протистояли сваволі й анархії.