Види юридичної відповідальності та їх характеристика

2. Види
юридичної відповідальності та їх характеристика

Вивчення юридичної
відповідальності неможливе без ґрунтовного аналізу її видів. Класифікація юридичної
відповідальності надає можливість дослідити останню як складний, системний і багатофункціональний
інститут, з’ясувати місце юридичної відповідальності в системі соціальної відповідальності,
охарактеризувати особливості певних різновидів та обґрунтувати критерії поділу відповідальності
у сфері права на види.

Найбільш оптимальною та істотною підставою для
детальної класифікації системи юридичної відповідальності на види є особливості
предмету і методу правового регулювання суспільних відносин, тобто галузевий
критерій. На його підставі юридична відповідальність поділяється на такі
основні різновиди: конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, трудову
(дисциплінарну та матеріальну).

Конституційна відповідальність існує в таких визначальних сферах суспільного життя як права,
свободи та обов’язки людини і громадянина; народовладдя та суверенітет; організація
та функціонування державної влади, правосуддя, прокуратури та ін. В юридичній літературі
під конституційною
відповідальністю розуміється самостійний вид юридичної відповідальності,
що передбачає належне та сумлінне виконання суб’єктами конституційного права своїх
обов’язків (позитивний аспект) або настання негативних наслідків чи небажаної зміни
конституційно-правового статусу для цих суб’єктів за порушення норм чинного конституційного
права (негативний аспект).

Суб’єктами конституційної відповідальності є відповідне
коло органів держави, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування.

В якості прикладів негативної конституційної
відповідальності можна навести:

1) відправлення у відставку
президента в порядку імпічменту;

2) вираження парламентом
недовіри уряду в формі резолюції, в наслідок чого уряд йде у відставку;

3) визнання неконституційними
нормативно-правових актів з боку Конституційного Суду України;

4) дострокове припинення
повноважень державних органів (наприклад, парламенту), посадових осіб, суддів (наприклад,
за порушення присяги).

Кримінальна відповідальність має місце в таких сферах суспільних відносин: національна
безпека; права та свободи людини і громадянина; економіка, власність, господарська
діяльність; громадський порядок; довкілля; моральність; безпека людства і міжнародний
правопорядок та ін. Кримінальна відповідальність виконує поряд з іншими видами юридичної
відповідальності регулятивну, превентивну, каральну, відновлювальну та виховну функції.
Регулятивна функція кримінальної відповідальності діє як на поведінку суб’єктів
кримінальної відповідальності, так і на діяльність суб’єкта правозастосування. З одного боку, вона
закріплює обов’язок громадян щодо дотримання кримінально-правових норм, право та
обов’язок держави сприяти та забезпечувати кримінально-правомірну поведінку, а з
іншого – у випадку, якщо суб’єкт вчинить злочин, право та обов’язок держави застосувати
до нього заходи кримінально-правового примусу.

Особливості державно-примусової форми реалізації кримінальної
відповідальності:

1) настає за вчинення
злочинів, вичерпний перелік яких міститься в КК України, тобто встановлюється лише
законом;

2) настає з моменту
вступу в законну силу вироку суду;

3) реалізується виключно
в судовому порядку;

4) її підставою є виключно
вчинені злочини;

5) тягне за собою застосування
до винуватої особи санкцій, перелік яких також обмежено законом – від основних до
додаткових покарань.

Адміністративна відповідальність існує в таких сферах суспільного життя як права та свободи
людини і громадянина; охорона праці та здоров’я населення; власність; сільське господарство;
транспорт; громадський порядок і громадська безпека; порядок управління та ін.

Цивільна відповідальність впливає на
визначення цивільно-правового статусу фізичних і юридичних осіб, закріплення та
оформлення динаміки майнових та особистих немайнових відносин, договірних і позадоговірних
обов’язків. Цивільна відповідальність застосовується, насамперед, для узгодження
різноманітних майнових інтересів у суспільстві та забезпечує виконання бажаних дій
і обмежує можливості вчинення небажаних.

Особливості
негативної цивільної відповідальності:

1) настає за спричинення
шкоди будь-якій особі (фізичній, юридичній або державі) та будь-якою особою, визнаною
цивільним законодавством суб’єктом цивільних правовідносин;

2) питання притягнення
до цивільної відповідальності та рішення за ними покладені на суди (загальні, господарські,
третейські) або адміністративні державні органи;

3) обов’язок доводити
відсутність вини, тобто самої підстави відповідальності, покладено законом на правопорушника;

4) на відміну від інших
видів відповідальності цивільна відповідальність іноді можлива і за відсутності
вини, наприклад, за спричинення незалежно від вини збитків та моральної шкоди джерелом
підвищеної небезпеки, що передбачено ст. 1167 ЦК України.

Трудова відповідальність існує в таких сферах
суспільних відносин як дисципліна праці, охорона та добросовісне поводження з майном.
Відповідальність у трудовому праві поділяється на дисциплінарну та матеріальну.
Вони відрізняються за правовим змістом, юридичними наслідками, процедурою застосування
заохочень і стягнень; але в обох випадках суб’єктом відповідальності виступає працівник. Негативна дисциплінарна відповідальність – це застосування до винуватого працівника
в порядку та на умовах, передбачених законодавством про працю, дисциплінарних стягнень
у вигляді обмежень особистого або організаційного характеру. Розрізняють загальну та спеціальну дисциплінарну відповідальність. Загальна дисциплінарна відповідальність
передбачена КЗпП України і правилами внутрішнього трудового розпорядку, вона застосовується
до всіх без винятку працівників (ст. 147 КЗпП України). Спеціальна дисциплінарна
відповідальність визначає особливості правового статусу окремих груп працівників
і здійснюється: в порядку підлеглості; відповідно до статутів про дисципліну; на
підставі окремих нормативно-правових актів. У юридичній літературі розрізняють такий
вид відповідальності як матеріальна відповідальність працівників
(ст. 130 – 138 КЗпП України), що інтерпретується як вид негативної юридичної відповідальності
працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації,
внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків (ст. 130 КЗпП України).
Разом з тим, матеріальна відповідальність може бути повною та обмеженою.