Стадії правового регулювання

3. Стадії
правового регулювання

Використання в певному порядку тих чи інших
елементів механізму характеризує процес
правового регулювання. Він може бути простим і складним.

Простий
процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного
акта – нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов’язків здійснюють самі
суб’єкти, до яких цей акт звернений. Наприклад, ст. 35 Конституції України закріплює
право особи на свободу світогляду та віросповідання і кожна особа сама вирішує яку
релігію їй сповідувати чи не сповідувати ніякої.

Складний
процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру,
один з яких – нормативно-правовий, а інший – акт застосування норм права (індивідуальний
акт). Його стадії залежать від правової поведінки суб’єкта – правомірної чи неправомірної.

Стадії правового регулювання:

– стадія загальної дії норм права. На цій стадії відбуваються визначення змісту і формулювання меж поведінки
суб’єкта, умов виникнення прав, обов’язків, повноважень, відповідальності тощо (вступає
в дію механізм правотворчості).

Наприклад, дія цього механізму в контексті отримання
вищої освіти можлива лише за наявності норми права, що міститься у законодавстві
про вищу
освіту. Однак, як загальне правило, ця норма не вирішує питання про те, хто саме
буде отримувати вищу освіту. Для цього потрібні додаткові юридичні дії, що відбуваються
на другій стадії.

– виникнення конкретних
суб’єктивних прав і обов’язків, тобто виникнення правовідносин. Необхідною
умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права
пов’язують настання юридичних наслідків (вступає в дію механізм реалізації
норм права).

Дія
механізму щодо отримання вищої освіти починається з подачі у вищий навчальний заклад
заяви і документів, проходження конкурсного відбору та винесення рішення щодо зарахування
на навчання на основі загальної норми права.

Винесення індивідуального
розпорядження про зарахування особи у вищий навчальний заклад означає індивідуалізацію
загальної норми права стосовно конкретної особи. За допомогою індивідуально-правового
акта за учасниками відносин, що регулюються, закріплюється відповідне суб’єктивне
юридичне право і об’єктивний юридичний обов’язок.

Після
ухвалення рішення про зарахування на навчання (індивідуально-правовий акт) особа
вступає у правовідносини щодо реалізації свого суб’єктивного права на вищу освіту,
а вищий навчальний заклад набуває юридичного обов’язку створити належні умови для
здобуття нею вищої освіти. З наведеного випливає, що реалізацією суб’єктивного
юридичного права особи на вищу освіту є її одержання, а реалізацією юридичного обов’язку
вищого навчального закладу – належна організація навчального процесу.

У разі
правомірної поведінки суб’єктів правовідносин правове регулювання вичерпує себе
механізмом реалізації норм права.

– застосування санкцій норми права – виникає у випадках
неправомірної поведінки суб’єкта. Правовою підставою цієї стадії є правопорушення,
а також норми права, що встановлюють санкції за вчинені правопорушення і визначають
порядок застосування відповідальності. Державні органи і посадові особи реалізують
свою компетенцію через розслідування обставин вчинення правопорушення, встановлення
і покарання винних, а інша сторона – правопорушники – за вчинені правопорушення зазнає втрат державно-владного характеру (вступає в дію механізм накладення юридичної
відповідальності). Наприклад, під час здобуття вищої освіти курсант
за академічну неуспішність (тобто не виконання своїх обов’язків щодо навчання) може
бути відрахований з навчального закладу.