Правнича допомога та основні положення досудового врегулювання спору

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

З приводу визначення поняття «правнича допомога» треба зазначити, що чинне законодавство взагалі не містить будь-яких роз’яснень – законодавець разом і введенням в дію такого нового терміну з невідомих причин не виклав своє розуміння його змісту. Тим не менш, законодавство України містить визначення іншого сталого юридичного поняття «правова допомога» – надання правових послуг (правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення.

Введення в дію поняття (і юридичного терміну, який його визначає) «правнича допомога»:

• створило неоднозначну і суперечливу ситуацію щодо розуміння одночасного існування в законодавстві понять «правнича допомога» та «правова допомога» без роз’яснення розмежування їх змісту, визначення їх точного і логічного місця серед інших правових явищ,
• сформувало дисбаланс між гарантіями, наданими відповідними положеннями процесуальних кодексів, та засадничими гарантіями, задекларованими в Конституції України (ч. 1 ст. 15 ЦПК України містить гарантії щодо прав учасників судових процесів користуватись «правничою допомогою», а ч. 1 ст. 59 Конституції України містить гарантії виключно щодо права особи на «професійну правничу допомогу»).

Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.

Досудове врегулювання спору — не легкий процес, який допоможе вирішити спірні питання, не доводячи справу до суду за допомогою домовленостей. Досудове врегулювання включає в себе договірний процес, який супроводжується претензійним листуванням. Одна сторона висуває свої вимоги у вигляді претензії, в якій все детально обґрунтовує юридичною мовою, а відповідач, в свою чергу, надає мотивоване заперечення. Претензія – це пропозиція щодо врегулювання спору. Воно може бути прийнято і виконано іншою стороною, а може бути проігноровано. В такому випадку нічого не залишається, окрім як йти в суд. Претензії складаються у вільній формі. Якщо законом буде визначений обов’язковий досудовий порядок врегулювання спору, то слід додати відповідні документи про таке врегулювання. Разом з тим, ще у 2002 року Конституційним Судом України було прийнято рішення № 15-рп/2002 де зазначено, що: «…обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийнятті позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист… Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи».