Поняття та мета доказування у цивільному процесі

Доказування в цивільному процесі включає дві невід’ємні складові. З одного боку, це діяльність суду та учасників справи, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншого — пізнавальна (розумова) діяльність, що відповідає законам логіки. Тому доказуванням є діяльність, яка врегульована цивільним процесуальним законодавством і спрямована на з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін шляхом зазначення про докази, їх збирання, подання, дослідження та оцінки.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Мета доказування – встановлення об‘єктивної істини. Доказові факти – це ті обставини, які були встановлені судом в процесуальному порядку, і можуть використовуватися як докази про наявність фактів. Процесуальне призначення доказів – встановлення наявності або відсутності обставин, що мають значення для справи.

Докази встановлюються такими засобами:

• письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;
• речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи;
• електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі;
• висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством;
• показання свідків – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Завжди об‘єктом пізнання будуть обставини справи (фактичні і юридичні) та докази, на підставі яких встановлюються обставини. По джерелу отримання відомостей судові докази діляться на особисті і речові. Під джерелом розуміється певний об’єкт або суб’єкт, на якому або в свідомості якого були віддзеркалені факти, що мають значення для справи. У результаті в одному випадку джерелом відомостей є людина, в іншому — предмет, річ. У особистих доказах джерелом отримання фактів є фізична особа; у предметних (речових доказах) носії інформації — матеріальні предмети, які зовнішніми ознаками і властивостями передають інформацію про обставини, які мають значення для справи. Висновок експерта є змішаним видом доказів: джерелом відомостей, що містяться у висновку є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи.