Людина як суб’єкт предметно-практичної діяльності. Роль праці в процесі антропосоціогенезу

Людина як суб’єкт предметно-практичної діяльності. Роль праці в процесі антропосоціогенезу

Найважливіша умова і разом з тим слідство розвитку праці складалося, далі, в поступовій зміні характеру об’єднання окремих індивідів. Праця навіть у своїх щодо простих формах являє собою спільну, колективну діяльність людей; тому одночасно з формуванням трудових дій відбувалося все більше згуртування навколо трудової діяльності її учасників. Завдяки цьому природне співтовариство, в якому спочатку жили предки людини, початок перебудовуватися на абсолютно новій основі.

Якщо раніше об’єднання в сім’ю і стадо грунтувалося на вроджених інстинктах спільного добування їжі, спільного вирощування потомства, захисту від хижаків і т. п., то тепер основою зв’язку людей все більше стає працю. Формувалося людське, засноване на праці суспільство. А це вело і до корінної зміни форми спілкування людей між собою. Необхідність координувати зусилля учасників спільної трудової діяльності, спрямовуючи їх на загальне завдання, розподіляти між ними окремі дії, передавати досвід виконання цих дій і т. д. – все це створювало потреба в мові, в спілкуванні за допомогою мови. Саме розвиток мови і мови, що виникли в процесі праці, і стало найближчим, безпосередньою умовою розвитку людської свідомості.