Загальна характеристика політико-правового аспекту Просвітництва

Загальна характеристика політико-правового аспекту Просвітництва

Просвітництво як ідейний рух являло собою закономірний ступінь у розвитку буржуазної ідеології. Воно, успадкувавши багато раціональних моментів гуманістичної думки епохи Відродження, які передували йому, було духовною передумовою і теоретичним обґрунтуванням майбутніх соціально-політичних революцій. Виникнення просвітницьких концепцій свідчить про те, що зміцнілу буржуазію вже не задовольняло її принизливе становище, абсолютистські режими, середньовічний теологічний світогляд.

Просвітництво – рання форма буржуазної ідеології, що виступала в багатьох випадках як надкласова, загальнолюдська.

Діячі Просвітництва, як бачимо, прагнули утвердити на землі «царство розуму», в якому люди будуть досконалими в усіх аспектах, запанує гармонія інтересів вільного індивіда і справедливого суспільства, гуманізм стане вищою нормою соціального життя. Багато просвітителів свої надії на прихід «царства розуму» пов язували з вилученням із масової свідомості релігійних ідей, з ліквідацією реакційних феодальних установ, традицій, звичаїв завдяки поширенню раціоналістичного знання, подоланню темноти і неуцтва мас, втіленню в суспільне життя цінностей, які ґрунтуються на повазі до людської гідності. Особливо важливу роль відводили процесові політичного, морального виховання індивіда, прищеплення йому якостей справжньої людини і громадянина.

У рамках Просвітництва XVIII ст. виступали теоретики, які по-різному вирішували гострі проблеми соціального й політичного життя. Але феодальна експлуатація, феодальний становий лад викликали обурення в усіх просвітителів. Для всіх їх характерними були люта ворожнеча до кріпосного права, ідеали свободи і самоуправління, захист інтересів народних мас, а також глибоке переконання в тім, що ліквідація феодалізму принесе з собою загальний добробут.