4.3.1.2. Пилові бурі

4.3.1.2. Пилові бурі

Пилові бурі (так звані чорні) — це дуже сильний вітер. За шкалою Бофорта 10—11 балів — відповідно становить 25—28 та 29— 82 м/с. Такий вітер переміщує величезну кількість твердих часток (пилу, піску та ін.). Тверді частки видуваються з незахищених рослинами місць і переміщуються в інші. Все це є результатом поганого відношення до потреб розуміння і зберігання екологічної рівноваги. Пилові бурі (чорні), як правило, е показником порушень поверхні ґрунту неправильними агротехнологіями — перевищенням дозволених розмірів полів, погано спланованою сівозміною, недооціненими заходами агролісомеліорацій і фітомеліорацій.

Інші природно-техногенні небезпеки проаналізовано в розділі 5.1.

4.3.1.3. Соціально-природничі небезпеки

Алкоголізм — захворювання, що виникає внаслідок систематичного вживання алкогольних напоїв, характеризується патологічним потягом до них і поступовим зниженням психічної діяльності (алкогольною деградацією). Алкоголізм як захворювання (хронічне) характеризується прогресуючими психічними і фізіологічними перетвореннями: хворі стають безсилими, малоініціативними, в них зникає інтерес до життя, руйнується міцний сон, поступово настає спад психічної діяльності, виникають захворювання шлунково-кишкового тракту — гастрит, коліт, цироз печінки; настає розлад серцево-судинної системи, нирок, статева слабкість та інше.

Алкоголізм є ґрунтом, на якому можуть розвиватися гострі алкогольні психози. Алкоголізм у своїй більшості є результатом побутового п’янства, впливу конкретного мікросоціального середовища в поєднанні з відповідними особливостями особистості.

Бродяжництво — результат втрати постійного місця помешкання внаслідок змін у соціальному статусі з побутових чи інших причин.

Проституція — (з лат. — віддавання, збезчещення, осквернення) — продаж жінкою свого тіла для статевих відносин з метою отримання засобів для існування. Чинне законодавство передбачає переслідування за заняття проституцією, утягнення в неї малолітніх та звідництво.

Тютюнопаління, нікотинізм — один з найбільш поширених видів побутової наркоманії. Охоплює сотні мільйонів людей на планеті. В світі палять в середньому половина чоловіків та чверть жінок. Дим тютюну, яким дихає курець, містить нікотин, окис вуглецю, піридин, оцтову, мурашину, масляну і синильну кислоти. Найбільш небезпечним є нікотин, пара якого проникає у верхні дихальні шляхи і легені, а також заковтуються разом зі слиною в шлунок, через що у курців виникає хронічне захворювання гортані та глотки, бронхіт, туберкульоз легенів, рак легенів, рак ротової порожнини і інше. Під час вдихання диму тютюну ушкоджуються емаль зубів, у зв’язку з цим може виникати карієс, стоматити та інше. Під впливом хронічних дій нікотину на вегетативну нервову систему виникають загальні вегетативні розлади, підвищується шлункова секреція, кислотність шлункового соку, розвиваються гастрити, захворюваність на виразку та ін. В зв’язку з судинозвужувальною дією нікотину у курців можуть виникати трофічні аміни в судинах, ендартеріїт облітеруючий. Великої шкоди паління завдає жінкам. Воно ускладнює протікання вагітності, погано впливає на розвиток плоду, призводить до його викиду та іншого. Як свідчить статистика, курці віком 40—49 років помирають у три рази частіше, ніж ті, хто не палить. Паління небезпечне не тільки для курців, а й для оточуючих їх людей, що знаходяться з ними в одному приміщенні.

Наркоманія — захворювання, яке виникло через зловживання наркотиками і речовинами, що мають наркотичну дію. Обумовлюється наркоманія здатністю наркотиків викликати стан ейфорії. Хід захворювання хронічний. Відомо два шляхи розвитку наркоманії. Перший — зловживання наркотиків через неосвіченість (найчастіше це буває під час неправильного вживання призначених лікарем наркотиків, а також тоді, коли хворий не витримує біль, відсутність сну та інших тяжких симптомів захворювання і збільшує частоту прийому та дозу наркотиків). Другий шлях — усвідомлене вживання наркотиків з метою наркотичного сп’яніння. До такого шляху, як правило, здатні емоційно нестійкі, психічно незрілі, з обмеженим колом інтересів, егоїстичні особистості. Самоконтроль збуджень у таких осіб відсутній, тому наркоманія розвивається швидко і супроводжується поглинанням великих доз наркотиків. Хід хвороби в таких випадках дуже тяжкий і закінчується, як правило, катастрофічно. Наркоманія веде до грубого порушення життєдіяльності організму і соціальної деградації особистості. Наркоманія губить життя не тільки хворих, але і їх родини.

Алкоголізм і тютюнокуріння називають побутовою наркоманією.

До основних соціальних небезпек також відносяться ті, що викликані незадовільним матеріальним станом, умовами праці і проживання.

Також до соціально-природничих небезпек належить поширення захворювань на СНІД. Вірус імунного дефіциту людини (ВІЛ) відкрито в 1983—1988 рр. Дія цієї хвороби заснована на повному “роззброєнні” людини, позбавляє її природного імунітету і дає змогу вбити іншим бацилам і вірусам.

Цим захворюванням за даними ООН (1994 р.) хворіє у світі близько 16 млн осіб. Ця епідемія поширюється у всіх країнах світу. Найшвидше СНІД поширюється в Індії, Китаї, Японії, Малайзії. У СІНА кожні 12—14 с хтось уражується СНІДом. У світі щодня інфікується близько 5 тис. осіб. В Африці в найближчі роки чверть сільськогосподарських робітників вимре від СНІДу.

Головними причинами ураження є стан людини, низький рівень підготовки медичного персоналу (недостатня стерильність під час переливання крові, щеплень, гінекологічних, стоматологічних та інших операцій), а також загальне невігластво. Жахливо те, що з 1991 р. 80 % уражених СНІДом не належать до “груп ризику” (наркомани, гомосексуалісти, алкоголіки).

4.3.2. Соціально-техногенні небезпеки

На цей час в Україні загострилася і стає все більш актуальною проблема професійної захворюваності. З 1989 по 1994 рр. кількість щорічно виявлених випадків профзахворювань збільшилась майже в б разів (з 2850 до 15 428), а потім почала зменшуватись: до 9016 — в 1995 р., 2558 — в 1997 р. і 2874 — у 1998 р. Таке становище пов’язано як зі зменшенням потоку пенсіонерів, що звертаються за “професійним діагнозом”, так і зі станом виявленої профпатології, але ні в якому разі не з поліпшенням умов праці [33].

Аналіз професійного травматизму наведено в розд. 1.4.

Умови праці і життя формують специфічний психофізіологічний стан населення. В умовах кризових ситуацій в окремих верствах населення можливі виникнення психічних відхилень та захворювань. У зв’язку з тим, що кожна людина реагує на події виходячи з свого стану здоров’я, розуміння і уявлення сьогодення, то її реагування і дії можуть відхилятися від відповідної реакції багатьох членів суспільства. Загострення ситуації може формуватися впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та соціальними технічними засобами.

Професійні хвороби є наслідком патологічного впливу на працівників певних факторів шкідливого виробництва. Нозологічні форми їх визначені затвердженим “Списком професійних захворювань”. До нього входять 27 груп хвороб і окремі захворювання (отруєння, пневмоконіоз, бериліоз, хронічний пиловий і хронічний токсичний бронхіт, пневмосклероз, емфізема легенів, бронхіальна астма, інфекційні та паразитарні хвороби, гостре і хронічне перегрівання, тепловий удар, судорожні стани, кесонна хвороба, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен, вібраційна хвороба, кохлеарний неврит, бурсит, шийні і попереково-крижові радикулопатії, в тому числі радикуліти, новоутвори, писальний спазм, захворювання м’язів, зв’язок і суглобів, захворювання шкіри, променева хвороба, захворювання, спричинені іонізуючим випромінюванням, катаракта, електроофтальмія, кон’юктивіт, психоневроз та ін.). Список має перелік професій, у яких ця хвороба трапляється, а також виробництв і шкідливих факторів, які спричиняють професійні захворювання.

Усі виявлені випадки професійних захворювань реєструються в санітарно-епідеміологічних установах.

В основу сучасних класифікацій професійних хвороб покладено етіологічний принцип.

1. Професійні хвороби, зумовлені впливом фізичних виробничих факторів.

2. Хвороби, спричинені впливом хімічних виробничих факторів.

3. Хвороби, зумовлені нераціональною організацією праці, нервово-емоційним і фізичним навантаженням, монотонною працею та ін.

4. Хвороби, зумовлені дією біологічних виробничих факторів.